— У неділю всі святкували перемогу, — коментує Кулі Аль-Макні, журналіст з турецької столиці Анкари. — Влада, звісно, легітимна. Але подальші дії президента Ердогана мало нагадуватимуть демократію. Дехто з військового керівництва вже просить політичного притулку за кордоном. Люди розуміють, що буде масштабна чистка рядів. Із судами й великими вироками.

Керівництво армії завжди контролювало турецьку владу. Це — закон місцевої політики. Раз на 10 років, коли не подобався курс, влаштовували переворот. Тому Ердоган вигнав з армійської верхівки всіх, щодо кого були сумніви. Звісно, хтось наближений до звільнених міг залишитися. Але, як бачимо, переворот підтримало не вище керівництво війська. У списках — офіцери середньої ланки.

Спроба була погано продумана. Бракувало координації. Якби їх підтримало все ­командування, закінчилося б ­інакше. До того ж на боці Ердогана залишилися ­поліцейські.

Військові чимало чим невдоволені. Зменшили фінансування. Провели кілька розслідувань, і родичів багатьох офіцерів усунули від закупівель. Те, на чому раніше заробляли військові і наближені до них, перейшло в чужі руки. Також їм не подобалися розмови про зближення з Росією. Вони хочуть фінансування НАТО.

Протестні настрої зростають і через внутрішні проблеми країни. Економіка — в застої, загострилося курдське питання, навалу мігрантів теж вважають провиною президента. Йому закидають і втрату зовнішніх союзників. Німеччина, головний адвокат Туреччини в Євросоюзі, визнала геноцид вірмен. Із США стосунки непрості через курдів.

Заколот розв'язує руки Ердогану. Зараз ніхто не посміє критикувати жодні зміни до Конституції, репресії проти військових чи проти тих, кого вважають зрадником. Тому святкувати перемогу демократії ще дуже рано.

×