— Париж за чверть кроку від масових погромів, — розповідає Мохаммед Мрабі. Він працював дизайнером у газеті "Шарлі Ебдо", торік звільнився. — Французи ненавидять арабів. А ті не розуміють, чому мають відповідати за дії трьох божевільних. Хулігани нападають на людей в арабських кварталах. Поліція ледь втримує місто від хаосу.
Я правив для редакції малюнки. Ніколи ніхто не казав, що котрась із робіт занадто гостра. Змішували секс, релігію і політику. І це завжди вдавалося блискуче. У "Шарлі" постійно працювали араби. Головний редактор Шарб був гострий на язик, цинічний.
У редакцію постійно писали та дзвонили незадоволені. Були і постійні "клієнти". Їх впізнавали й передавали слухавку одне одному. Біда в тому, що ніхто не сприймав цього серйозно. Шарб був готовий загинути. Він про це говорив. Але не думав, що атакуватимуть когось, крім нього.
Коментарі