У другому турі президентських виборів у Польщі переміг кандидат від опозиції 43-річний Анджей Дуда. Представляє партію "Право і справедливість" — "ПіС". Президент Броніслав Коморовський, 63 роки, від провладної партії "Громадянська платформа" програв йому 3,1%. За чинного главу держави проголосували багатший і атеїстичніший північний захід країни, молодь, мешканці міст і поляки з вищою освітою. За Дуду — бідніший і релігійніший південний схід, селяни й люди із середньою освітою. Соцопитування не прогнозували перемогу Дуди. 6 серпня новий президент складе присягу, а в жовтні відбудуться вибори до парламенту.
— Анджей Дуда — політик із другої шеренги "ПіСу". — розповідає публіцист польської "Газети виборчої" Павел Вронський, 50 років. — У нього стрімка політична кар'єра. 2005-го як юрист із Кракова прийшов у "ПіС", а вже за рік став заступником міністра юстиції. Ще за рік працював заступником держсекретаря в канцелярії президента Леха Качинського. Після його трагічної загибелі 2010-го став депутатом Сейму 2011 року, а 2014-го — Європарламенту. Переваги Дуди — молодий, працьовитий, активний, інтелігентний, вміє виступати, релігійний католик і добрий сім'янин. Але головне те, що він не дискредитований, як лідер "ПіСу" Ярослав Качинський.
Чому преміг Дуда?
— По-перше, польське суспільство потребує нових облич у політиці. А Дуда, хоч і презентує стару партію, виглядає як свіжа кров. Вісім років правління "Громадянської платформи" втомили людей. Хоч за цей час країна досягла економічних висот і міцних позицій у ЄС. По-друге, виборча кампанія Коморовського була провальною. Важко знайти в історії сучасної Польщі таку ж погану й некоординовану кампанію.
Як позначиться на польсько-українських відносинах зміна президента?
— Залежатиме від того, хто переможе на парламентських виборах, і яким буде уряд — ліберальним "платформівським" чи консервативним "пісовським". У Польщі за внутрішню й зовнішню політику відповідає уряд, а президент радше символічна і представницька фігура. Коморовський був дуже заангажований у відносини з Україною. З приходом Дуди проукраїнський напрямок польської політики не зміниться. Але зменшиться роль Польщі в ЄС. Українську позицію важко лобіювати, адже вона не має переконливого розуміння на рівні всього Євросоюзу.
В ЄС пам'ятають антинімецьку зовнішню політику Леха Качинського. Вона свого часу призводила до певної ізоляції. Гадаю, Дуда — прагматичний, тому буде обережніший. Це недолугість — бути в конфлікті з Росією, і водночас протистояти головній країні в ЄС.
Чи загрожує Польщі повторення історії протистояння 2007–2010 років між "пісовським" президентом Качинським і "платформівським" прем'єром Туском, коли вони вставляли одне одному палиці в колеса?
— Дуда казав, що хоче активно діяти в соціально-економічній сфері — зменшити пенсійний вік із 67–65 до 60 років, видавати 500 злотих одноразової допомоги на народження дитини, відкривати безкоштовні дитсадки й давати більше безкоштовного лікування. Усе це належить до сфери діяльності уряду, а не президента. Якщо виграє "Платформа", малоймовірно, що йому вдасться щось із цього реалізувати.
Проте президент може псувати нерви уряду — блокувати через вето закони, відсилати їх на оцінку до Конституційного трибуналу. Історія свідчить, що політика, яку президент провадить проти уряду, згодом йому шкодить. Він втрачає підтримку й політичну повагу. Хоча цього не вимагають закони, усі польські президенти виходять із партії, з якою прийшли до влади.
Коли для виборців Коморовського історичні теми ОУН і УПА були не надто актуальні, то для виборців Дуди це важливіше. Це може зіпсувати його відносини з Києвом?
— "ПіС" завжди активно засуджувала Волинську різню та ОУН і УПА, а "Платформа" намагалася не торкатися цієї теми. Припускаю, що Дуда буде менш компромісний щодо історичних питань, ніж Коморовський.
5 
35413
Коментарі