— Я вже старий, воювати мене не візьмуть. Але сидіти, склавши руки, не буду, — каже 67-річний полтавець Євген Логвінов. Другий місяць робить захисні решітки для БТРів.
— По телевізору побачив, як кременчужани виготовляють екрани для військової бронетехніки. Через знайомих знайшов контакти автора проекту — Анатолія Огнєва. За кілька днів поїхав до нього в Кременчук. Він показав процес, дав креслення.
Логвінов за спеціальністю інженер-електрик. До пенсії працював начальником електроцеху.
— Перші решітки робив за власний кошт разом із синами — Олексієм та Олександром. Потім почали допомагати люди — хто грошима, хто роботою, — розповідає. — Зараз маю трьох постійних помічників. Особливо їхня підмога стала потрібною, коли сини пороз'їжджалися по роботах. Один — до Києва, другий — у Харків. На виготовлення однієї решітки йде до трьох днів, працюємо по вісім — дев'ять годин без переривів. Кожен захисний екран обходиться майже в 5 тисяч гривень. Його вартість залежить від ціни на метал. Два місяці тому був на кілька сотень дешевше. Виготовляємо екрани на території місцевої металобази. Місце для роботи безкоштовно надав знайомий.
Захисні екрани на БТРи Євген Логвінов установлює самотужки в зоні АТО.
— Заготовки — каркаси, сітки з арматури, везу на Донбас. Там зварюю їх та обшиваю техніку. Робота займає від 10 до 12 годин, — говорить Євген Іванович. — Решітки ставлю за 37 сантиметрів від броні. Вони захищають техніку від кумулятивних снарядів. Якій саме бригаді відвозити захисні екрани, не обираю. Їду туди, куди йде транспорт. В основному пристаю до волонтерів та "еменесників". Полтавські решітки вже відвіз бійцям Нагвардії під Горлівку, Чугуїв, у Краматорськ. Під час останньої поїздки встановлював захисні екрани 92-й мотострілковій бригаді, що зранку вирушала на передову. Обшивати техніку довелося вночі.
5 
35413
Коментарі
1