— З одного боку, жінка на полі бою заважає, бо чоловіки намагаються її захистити. З другого — вона не дає їм відступати, — каже 23-річна Анна Коваленко, сотник 39-ї жіночої сотні самооборони Майдану, радник міністра оборони. — На Майдані, коли чоловіки відходили, а потім бачили, що ми стоїмо, вони поверталися.

Розмовляємо в кафе на майдані Незалежності. Анна координує допомогу українській армії.

— Жінки на Донбасі є в різних підрозділах: Національна гвардія, Внутрішні війська, СБУ. Одні допомагають інформаційно — роздають листівки, інші — готують їсти військовим, працюють медиками.

В Анни дзвонить мобільний, вона відповідає. Двічі телефонує в службових справах.

— Вертольотниці з військовою освітою воюють на рівні з чоловіками. Але непідготовлених не пустять у танк чи гелікоптер: користі від цього немає. У Нацгвардії жінки два-три тижні проходили підготовку — вчилися стріляти, окопуватися. У батальйонах є курс пришвидшеної допомоги на базі військових частин.

До Анни підходить знайома. Говорять про поранених, яких везуть до Києва на лікування.

— Жінки їдуть у "гарячу" точку, бо не можуть лишатися осторонь. Знайома з Луганська не казала матері, що поїхала захищати країну. Та дізналася, коли їй зателефонували з військкомату уточнити дані. Зараз колега повернулася додому з пораненням. Є жінка, яка залишила чоловіка з двома дітьми й поїхала на Донбас. Це було їхнє спільне рішення. Готує їсти, займається побутовими справами. Є жінка з Миколаївської області, від якої відмовилися чоловік і син, бо спочатку вона приїхала на Майдан, а потім — на Донеччину.

Питаю, коли зможуть ці жінки повернутися до нормального життя.

— До того, як було раніше, не можу повернутися навіть я, хоча зараз уже займаюся організаційними, адміністративними справами. Ці жінки захочуть після війни брати участь у державотворчих процесах, вони будуть активні, — вважає Анна Коваленко.

— Одна з місій жінок — спілкування з тамтешнім населенням. Жінкам-переговорницям місцеві більше вірять. Завдання переговорника — ставити запитання. Людина веде діалог сама з собою, знаходить відповіді на свої ж запитання. Так змінюється сприйняття ситуації.

Найстрашніше на війні — воювати проти своїх. Коли на підтримку ворожої держави виходять наші люди. Страшно від того, що їх обробили до такого рівня.

×