— Бабушка, або купляємо цукор, або чергу не затримуємо, — огрядний продавець у потертій куртці на електронних вагах важить товар на центральному ринку Львова — Краківському. Літня жінка в теплому пальті тримає кілограмову упаковку цукру за 19 грн.

— Та ціни такі, що дихнути не можна, — простягає продавцеві 20 грн. У черзі за нею шестеро покупців.

Другий тиждень в Україні розкуповують борошно, цукор, макарони, гречку, олію. Намагаються взяти за старою ціною, що була до підвищення курсу долара. На нові партії продавці виставили їх удвічі вищі.

— Позавчора тричі ціну міняв на борошно, — біля будки курить продавець Василь Когут, 44 роки. — Хазяїн вранці дзвонить — долар по тридцять, став ціну 25 на двокілограмову пачку — найбільш ходову. Продав, може, штук десять, а той знов дзвонить — долар по 35, міняй на 27 гривень. Люди матюкаються, але що зроблю? А коли ввечері по 39 просили за бакс — мусив ставити 30. Долар уже знов по 30, а ціни не впали. Та потроху беруть і за такими.

50-кілограмовий мішок цукру коштує 800 грн. Два тижні тому було удвічі дешевше. Черг біля гуртівні нема.

— Тільки вчора отримали, — каже низька продавщиця в синьому фартуху. Сперлася на піраміду з мішків. — Наш виробник, Волинь. Мішки за 400 — розібрали за годину. Та ви не спішіть — скоро спекулянти будуть з убитком продавати. Я 20 років торгую, ще й не таке бачила.

30 грн просять за літр олії. Раніше коштувала не більше 18.

— Ми не купуватимемо про запас, — каже 29-річна Олена Самойлик. Вибирають із чоловіком солодощі. — Коли був ажіотаж на гречку, накупляли її втридорога, а разом із тим борошна й цукру по мішку. Так у муці жучки завелися, а цукор досі стоїть на балконі, гірчить і комками склеївся.

— Минулої суботи бачив, як інтелігентні жінки за мішок цукру по 13 гривень ледве не побилися, — каже 43-річний Назарій Сабо. За крайнім прилавком торгує ­яблуками. — Під'їхав грузовичок, перекупники 10-кілограмові мішки продавали. Набігло людей — може сто-двісті. Пенсіонерки цукор беруть, а не знають, що робити — додому донести самі не можуть. Одна сіла на мішок і плаче. Я теж узяв, удома розкрив, а той цукор наче мокрий, паленим пахне й наче як сміття у ньому.

×