"З Донецького художнього музею зникли картини відомих художників: Айвазовського, Шишкіна, Реріха. На стінах тепер — лише сучасне мистецтво", — пишуть у соцмережах донеччани.
Музей — у центрі міста. Поряд — обласна адміністрація, яку захопили бойовики 6 квітня 2014-го. До грудня не працював. Потім відкрили й перейменували на Донецький республіканський.
— Спіть спокійно. Картини у фондах. Усі цілі, — каже телефоном 67-річна Галина Чумак. Очолює Художній музей із 2004-го. — На вулиці війна. Один раз вибух — і полетіло 21 вікно. Другий раз — знову полетіли. Хіба я можу залишити такі шедеври на стінах, щоб осколки їх пошкодили? Я відповідаю за їхню цілісність. Кожен може зайти і спитати, де картини.
Де зберігаються фонди?
— У підвалі. Не дуже пристосований, але що зробиш. Ми їх не лише зберегли, а й поповнюємо. Саме завершили звірку. Нам подарували твори ХІХ століття, середини ХХ-го, 1970–1980 років. Велику колекцію екслібрисів. Українських, російських, прибалтійських і зарубіжних художників Західної Європи. Майже дві тисячі примірників. 600 із них описали й прийняли до фондів. Це і порцелянові статуетки, і графіка, живопис. Ось зараз прийняли колекцію одного заслуженого художника Росії. Працював у Донецьку.
Дарують російські музеї?
— Це неможливо. Ні вони, ні ми колекцій нікуди не повеземо. Війна. Усе приватно, люди приносять.
Місцеві?
— Та як місцеві. Треба ж головою думати, кого розколоти (сміється). Я зателефонувала головному режисеру театру ляльок. Попросила ескізи для нашої колекції фотографії. Вісім штук подарував. Потім згадала, що в Макіївці був чоловік із прекрасною колекцією екслібрисів, але помер. Знайшла його дочку, поговорила з нею. Передала колекцію музею. Інша жінка привезла роботи покійного свекра. Розвиваємось самі. Інакше ніяк. На ринок їжджу, купую статуетки порцелянові.
Люди приходять на виставки?
— Відвідувачів повно. За тиждень канікул ми провели 74 екскурсії. Ще три-чотири — безкоштовні. Це без майстер-класів, квестів. У мирний час в музеї ходили менше. І філармонія забита, і театри. Думаю, людям набрид телевізор, в якому суцільна війна. Ну, і зараз "міністерство освіти ДНР" працює за радянськими законами. У наказовому порядку водять. В Україні такого не було. Школи погано ходили, лікарі. А зараз бояться.
Працюєте у звичному режимі?
— Так. Ціна, як і була: 5–10 гривень, зараз 10–20 рублів. Доки не було охорони, виставок не робили. Тому почали проводити кінопокази — про музеї, художників, напрямки образотворчого мистецтва. Коли з'явилася охорона, почали і виставки. Зараз тривають сім. Половина експонатів — із фондів музею. Нещодавно зняли виставку, присвячену дню звільнення Донбасу.
Зарплати платять?
— Так, але менші, ніж при Україні. Сума вдвічі більша, але в рублях. А ціни — у кілька разів вищі.
4 
1
Коментарі