— Я бачив обличчя сепаратиста, який стріляв у мене з 70 метрів. Бачив злість у його очах, — каже боєць 54-ї бригади ЗСУ 26-річний Артем Ронін із позивним "Роні".
Брав участь у боях на Світлодарській дузі 18—23 грудня 2016-го.
— Був на посту 18 грудня о шостій ранку, — згадує Артем Ронін. — Спочатку по нас працювала артилерія, міномети. Потім сєпари пішли в наступ. Це було пекло. Землю орали ворожі снаряди, міни. Ми стояли з 25-ю бригадою на лінії в 4 кілометри. Весь цей відрізок покривався вогнем. Були моменти, коли здавалося, що не виживемо. Я був у другій роті. Хлопці з третьої й першої розказують, що вже в думках прощалися з життям. У них було найважче.
Деякі волонтери казали, що наша артилерія пізно спрацювала.
— Це неправда. Наша "мінометка" спрацювала на відмінно. Сєпарів кришило на моїх очах. Мені аж серце вискакувало. Десятки тіл валялися на полі. Це була гарна робота. Дописи в соцмережах про початок Третьої світової — піар-хід людей, які сидять удома на диванах і вдають, що допомагають. Моя дівчина читала всю цю істерію й постійно дзвонила. Заспокоював її, що живий, усе гаразд. Не поширюйте паніку. Цим ви нам ще більше шкодите. Сєпари це публікують на своїх сторінках. Українці під окупацією читають їх і вважають, що ми розбиті, деморалізовані. Втрачають надію. Хочете допомогти? Підіть у церкву, помоліться Богу, щоб оберігав нас.
Наскільки ви були готові до наступу терористів?
— Нас постійно обстрілювали. З важкого й стрілецького озброєння. Завжди були в стані підвищеної бойової готовності. Проте до цього не можна бути цілком готовим. Це потрібно пережити.
Офіційні дані про втрати — правдиві?
— Я бачив, як загинули друзі, побратими: "Гюрза", "Шайтан", "Санич". Ми зналися давно. Хто помер від осколків, хто — від прямого попадання кулі. Російські найманці підійшли до нас на 30 метрів. Це війна. І втрати будуть завжди. У нашій 54-й бригаді справді загинули шестеро. Багато поранених. У 25-й — свої вбиті й поранені. Про це нічого не знаю. Я — солдат. Моя справа воювати, а не язиком мести.
Ви захопили позиції терористів. Що знайшли в їхніх окопах?
— Харчові пакети, аптечки, зброю. Усе — російського виробництва. Зокрема кулемети ДШК. Уже давно всім усе зрозуміло. Просто світ не може зважитися й офіційно визнати, що Росія воює проти України. Адже тоді доведеться вживати усіх заходів для захисту нашої країни. Вони не готові. Своїх проблем вистачає. Їхні наміри часто розходяться з діями.
Не страшно було наступати на регулярну ворожу армію?
— Вони — прості смертні. Їм так само відриває голови, руки і ноги. Маємо вагомий плюс — ми на своїй землі.
Можна говорити про подальший наступ?
— Про це можуть говорити лише гарячі голови. По-перше, ми зазнали відчутних втрат, багато поранених. По-друге, мінлива погода робить шляхи непридатними для доставки зброї та спорядження. По-третє, втративши величезну кількість людей, вороги стали обережнішими. Наступ може призвести до значних втрат серед наших воїнів. На все свій час. Ми обов'язково підемо вперед. Аби в гарячці не наробити помилок.
5 
35413
Коментарі