"Попросила вчителів не казати, що мої дівчата з Донецька"

 

Підприємець допоміг зібрати дітей до школи

На Полтавщині оселилися близько 9 тис. переселенців із Донбасу. Найбільше у Полтаві, Кременчуку й Миргороді. 1 вересня до шкіл підуть майже 800 їхніх дітей.

39-річній Юлії з Донецька зібрати до школи двох доньок — 12-річну Софію та 16-річну Олену допоміг полтавський підприємець.

— Із Донецька рішили тікати, як біля будинку почали патрулювати бойовики. Ходили з автоматами і гранатами, часто п'яні. Вечорами лізли до дівчат із будинку. Виїхала, щоб захистити дочок, — розповідає Юлія. Прізвища не хоче називати. — Чоловік мій помер чотири роки тому від раку легень. Повезло, що люди із сусіднього під'їзду виїжджали на Харків своїм мікроавтобусом. Сказали, що можуть забрати й нас. Із міста не могли 4 години вибратися. Через кожні 100 метрів зупиняли на блокпостах. Виганяли з автобуса і шманали всі сумки. Забрали чотири банки тушонки. 6 тисяч гривень не знайшли, бо вшила в труси.

Переїхати до Полтави родині порадили харківські волонтери.

— Сказали, що місто дешевше за Харків, з нашими статками там буде легше. Дали номер телефону жінки, якій мала подзвонити по приїзді. Вона звела нас із місцевим підприємцем Ігорем. Він поселив нас на другому поверсі свого будинку. У школу прийняли без питань. Попросила класних керівників не казати іншим дітям, що мої дівчата з Донецька. Не хотіла, щоб пальцями тикали. Вчителі говоритимуть, що ми з Харкова переїхали.

До школи доньок Юлія почала збирати три тижні тому. Витратила 3 тис. грн. Гроші дав піприємець, у якого живе.

41-річна Тетяна Волдирєва з Горлівки на Донеччині втекла до матері в село Зелений Кут Семенівського району на Полтавщині. Приїхала із сином 8-річним Микитою, доньками 19-річною Оксаною та Уляною, 3 роки.

— Влаштувалася на роботу в місцевий будинок культури, викладатиму в гуртку декоративно-прикладного мистецтва. Зарплату ще не отримувала. Шкільного приладдя взяла в сільському магазині в борг. Тільки зошитів, ручок, олівців на 250 гривень. Зекономили на тому, що зошити брали без малюнків. Портфель удома завжди брали дорогий ортопедичний. А це невістка подарувала ранець, новісінький, син каже, зручний. З одягом складніше. Вдома ходив у новому костюмі, з галстуком. Цього року допомогли місцеві — принесли брючки, сорочку. Спортивний костюм, змінну сорочку, туфлі взяли в борг у магазині на 500 гривень. Продавщиця казала, можна частинами віддавати. В сільській раді мені виписали тисячу гривень допомоги.

Знесло частину даху й повибивало вікна

– Снаряд упав на дах актового залу, який відремонтували торік, – розповідає 14-річна Леся Корж зі Слов'янська на Донеччині. Навчається в місцевій школі №15. Перейшла до сьомого класу. – Від удару знесло частину даху й повибивало вікна.

– Після звільнення Слов'янська до нас приїхали волонтери з Черкас і за два тижні поміняли дах, вставили нові вікна, пошпаклювали й пофарбували стіни. Минулого тижня весь наш клас зібрався, щоб поприбирати в нашому кабінеті. Прийшли не всі, двоє однокласників переїхали до столиці. Повертатися не збираються. Прибирали години дві. Потім класний керівник посадила нас за парти і провела виховну годину. Розказувала, як діяти, коли знайдеш нерозірвану міну. Також попросила, щоб ми до 1 вересня вивчили гімн, будемо співати його на першому дзвонику.

На перший дзвінок Леся прийшла у вишиванці.

 2246 дітей Донбасу та Криму зарахували до столичних навчальних закладів. 738 із них підуть у дитсадки, 1491 учень — у школи. 17 студентів перевели на навчання до Київського університету імені Бориса Грінченка. 

×