— У ніч на 23 серпня був найпотужніший обстріл. А наступного дня почали заходити російські війська. До того моя розвідка доповіла, що біля кордону колоною виставлена техніка. Ми не мали бетонних укріплень, лише з дерева. Зв'язку з командуванням не було. Довелося трохи відійти. Коли офіцери повернулися на наші позиції, там стояли російські танки, — розповідає полковник 53-річний Віталій Комар, колишній командир батальйону територіальної оборони "Прикарпаття".
Військова прокуратура звинувачує його у дезертирстві. Торік у серпні батальйон відступив і оголив правий фланг українських військ. Дав ворогу можливість замкнути котел під Іловайськом на Донеччині. Полковник переконаний, що, залишивши позиції, врятував життя своїм бійцям. Комар рік відсидів у слідчому ізоляторі в Одесі. На початку вересня 2015‑го його випустили під заставу 16 тис. грн. Але звинувачень не зняли.
Батальйон "Прикарпаття" розформували у січні цього року. До його складу, окрiм мобілізованих, увійшли добровольці, активісти самооборони Майдану з намету "Коломия".
— Коли ми виїжджали в зону бойових дій, у нас було 100 бронежилетів на 400 чоловік. Волонтери довозили. За місяць усі були ними забезпечені. Наші блокпости розташовувалися на перехрестях доріг уздовж кордону, — продовжує полковник. — Базовий табір стояв у районі Амвросіївки, потім його перемістили ближче до блокпостів у поле. Стояли за 3 кілометри від кордону. Нас постійно обстрілювали з "Градів" з території Росії. Близько 30 бійців отримали поранення, двоє загинули. Начальник штабу — на блокпосту, коли тільки прибули на місце. Ще один солдат загинув під час евакуації поранених.
У вас була бронетехніка?
— Лише шкільні автобуси, машини зв'язку і тилового забезпечення. Броньованої техніки ми не мали. Неможливо воювати проти танків на автобусах.
Голова слідчої комісії з розслідування подій під Іловайськом Андрій Сенченко казав, що на 140 кілометрів кордону було 600 наших військових. З них половина — це батальйон "Прикарпаття", 60 спецназівців. Решта — тиловики, ремонтники, штаб, зв'язківці.
— Так воно і було. В сторону Амвросіївки, де знаходилися ми, йшли дві російські батальйонно-тактичні групи.
Чому батальйон територіальної оборони відправили на кордон?
— Не можу цього пояснити. На той час територія біля кордону була звільнена від бойовиків. Ми виконували завдання — охорона блокпостів. Я так розумію, ніхто не міг припустити, що росіяни перетнуть кордон на тій ділянці.
Експерти військової прокуратури стверджують, що в серпні торік наша армія не могла протистояти російській. Це допоможе виправдати вас у суді?
— Шансів не було — це однозначно. Наш батальйон не мав ні гармат, ні броньованої техніки. Тільки дев'ять ручних протитанкових гранатометів. Нас обстрілювали з території Росії або з нульової лінії за 3 кілометри. Коли в ніч на 23 серпня почався масований обстріл наших позицій і базового табору, було зрозуміло, що почнеться "зачистка" і вторгнення. Невдовзі нас би оточили і взяли в полон. Або знищили. В бою ми протрималися б не більше години. Українських підрозділів, які могли допомогти, поблизу не було. Висновки комісії мали б мене виправдати. Подивимося, як буде.
Як поверталися з передової до Івано-Франківська?
— На 13 автобусах, розбитих під час обстрілів. Один підрозділ виїжджав на зерновозі з причепом, найняли його за гроші у місцевих. Бо не було чим їхати — багато автобусів згоріли. Солдати кажуть: водія того зерновоза розстріляли терористи, коли він повернувся в Амвросіївку. Але я цього не можу підтвердити. В дорозі наші розбиті автобуси постійно ламалися. Волонтери допомагали ремонтувати, привозили запчастини і їжу. В Запоріжжі, Дніпропетровську і Кіровограді нам пропонували здати зброю. У Кіровограді, коли оточив спецназ, погодилися віддати гранати і гранатомети. Бійці відмовилися віддавати автомати. Приїздив головний військовий прокурор Анатолій Матіос. Обіцяв, що жодного тиску на батальйон не буде. Доїхали до бази в Делятині на Франківщині, мали здати зброю і чекати вказівок. Підрозділ доукомплектовували та проводили навчання, а мені прийшла повістка прибути в одеську прокуратуру. Зараз тривають слухання свідків. Сторона обвинувачення подала свідчення 70 осіб — всі, кого встигли опитати. Приблизно стільки ж свідків від захисту. Ще викликатимуть свідків, яких не опитали під час досудового слідства. Процес триватиме довго.
Які є докази вашої невинуватості?
— Свідчення бійців і фотографії техніки ворога. Крім мене, судять командира роти. Його статті не пам'ятаю.
Що зараз з батальйоном "Прикарпаття"?
– 150 чоловік пішли у 128-му бригаду. 100 — поповнили інженерно-будівельний батальйон. Будували другу і третю лінії оборони. Я працюю старшим викладачем у навчальному центрі "Десна" на Чернігівщині. Подав документи, щоб перевели до бойового підрозділу.
Капітана Жака суд виправдав
21 бійця розформованої 51-ї бригади судять у місті Володимир-Волинський. У липні торік, рятуючись від обстрілів, вони перейшли кордон із Росією і здалися в полон. Останнє засідання у справі було 20 серпня. Його перенесли через неявку двох солдатів. Ще 21 боєць цієї бригади визнав провину й отримав умовний термін.
У жовтні 2014-го в Києві затримали бійців батальйону "Айдар" Миколу Штрихуна й Енвера Велиляєва. Начебто доставили до столиці колишнього "заступника міністра охорони здоров'я ЛНР" Павла Малиша, заарештованого в Луганській області. Тепер "айдарівців" звинувачують у викраденні людей. Добровольців відпустили під домашній арешт. Розгляд справи триває.
У червні заарештували вісьмох бійців роти спеціального призначення "Торнадо". Серед них — командир Руслан Оніщенко. Звинувачують у катуванні жителів міста Привілля на Луганщині.
25 лютого затримали колишнього командира штурмової роти батальйону "Донбас". Його знають як Капітана Жака. Повідомили, що є цивільною особою. Бо вже місяць, як звільнений з Нацгвардії. Звинуватили у незаконному володінні зброєю. Перше судове засідання було в березні в Маріуполі на Донеччині. Жака виправдали. Він очолив підрозділ Нацгвардії. Капітан Жак відомий тим, що вивіз мікроавтобусом з Іловайського котла десятки поранених.
2 
1
Коментарі