Населення Донбасу не буде противитися змінам комуністичних назв
Закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів і заборону пропаганди їхньої символіки" прийняла Верховна Рада 9 квітня. 15 травня його підписав президент Петро Порошенко. До 21 листопада громади міст, сіл і селищ, названих на честь радянських діячів чи подій, повинні запропонувати нові найменування. А до 21 лютого 2016-го їх мусить затвердити парламент.
— Схід України не буде противитися перейменуванням, — вважає заступник голови Донецького інституту соціальних досліджень і політичного аналізу Ігор Тодоров, 55 років. Зараз живе в Ужгороді. — Доказ цьому — в кількох містах на Донбасі познімали пам'ятники Леніну. Тамтешнє населення звикло жити, підкоряючись силі. Якщо центральна й місцева влада проявлять волю, то ніякого спротиву не буде. Так, місцеві депутати обрані ще 2012-го, за Януковича, там достатньо зрадників. Але максимум, на що вони спроможні, — це дрібний саботаж.
Чому на Донбас не могли натиснути раніше?
— Центральна влада вважала за потрібне на Заході України казати одне, а на Сході — інше. "Щоб не дратувати населення". Місцева ж керувалася настановами радянського часу. Дожилися до того, що з дев'яти районів Донецька тільки один — Київський — має нейтральну назву. Решта — Ленінський, Пролетарський, Куйбишевський і тому подібне.
Згадую передвиборну кампанію 2004 року. Я їздив по областях України і бачив там білборди з Віктором Януковичем, яких у Донецьку не було. А що було? Все місто в написах: "Донбасс — это Алексей Стаханов", "Донбасс — это Макар Мазай", "… Паша Ангелина". Тобто герої сталінських п'ятирічок, створені відповідно до тогочасних технологій. Так і формували свідомість народу. Підозрюю, "народні" фрази "Донбасс порожняк не гонит" і "Донбасс никто не ставил на колени" також впроваджували свідомо.
Більше спротиву виникне у великих містах чи маленьких населених пунктах?
— У маленьких. Бо там менший прошарок інтелігенції. Впроваджувати нові назви треба толерантно, але впевнено. На Донеччині такі містечка були, що язик зламаєш. Жителі Карло-Лібкнехтівська самі здогадалися перейменувати його на Соледар. Хоч керувалися більше філологічними мотивами, ніж політичними. Бували й абсурдні топоніми. Скажімо, Нью-Йорк у Костянтинівському районі. Тепер це станція Фенольна — також не дуже приємна назва, прославляє хімічну кислоту.
Траплялося, що "комуністичні" назви змінювали з ініціативи громади?
— П'ять років тому колектив Донецького академічного музично-драматичного театру зажадав позбутися у своїй назві імені Артема (справжнє ім'я Федір Сергеєв, російський революціонер, — "ГПУ"). Написали колективного листа до Міністерства культури, їм не відмовили.
Важче було з національним університетом. Випускники і студенти ініціювали присвоєння йому імені Василя Стуса. Я був серед викладачів, які це підтримували. Зверталися до Віктора Ющенка, на той час президента. Він відповів: "Це внутрішня справа університету". Та керівництво навчального закладу зробило все за найкращими радянськими зразками. Людей залякували. Багато хто з тих, які підтримували перейменування, не підписали звернення. На зборах ініціаторів осудили й зацькували. Тоді я сказав ректору: "Вибачте, Володимире Павловичу, я помилявся. Не може совковий вуз носити ім'я антисовєтчика". Навіть тепер, коли університет перенесли у Вінницю, багато професорів говорять: "Та ні, перейменування зараз не на часі".
Чи варто давати вулицям і містам "ідеологічні" назви — реакційних діячів визвольного руху? Провідника ОУН Євгена Коновальця, наприклад.
— Там, де національно-визвольні змагання були масовими, там це потрібно, бо люди хочуть. Головне — не переборщити. Бо у Львові в 1990-х до цього питання підійшли по-радянськи прямолінійно. Раніше в місті було дві вулиці Леніна, тепер — Романа Шухевича та Генерала Чупринки (Тарас Чупринка — псевдонім командира УПА Романа Шухевича, — "ГПУ").
Наскільки потрібно враховувати бажання жителів при перейменуваннях?
— До певної міри. "Совхоз Чапаєва" лишати не можна навіть якщо громада "за". Який стосунок він мав до України? Можливі дорадчі референдуми, якщо будуть зайві гроші. А загалом слід дотримуватися єдиної політичної лінії. Війна на Донбасі є передусім внутрішньою війною України зі своїм комуністичним минулим. І перемога над ворогом залежить від перемоги всередині.
2 
1
Коментарі