Село Межигір'я Монастириського району Тернопільщини входить до Устя-Зеленської сільської ради.
— Найглобальніша проблема — газифікація, — каже голова сільради Марія Іванишин, 56 років. — Газу нема, люди палять дровами. Якби був, молодь ще би, може, затримувалася. Роботу мають кілька людей — завклубом, завбібліотекою і продавець у магазині. Усі на півставки працюють. Фельдшерки два роки не було, ніхто не хотів. Півроку тому з'явилася дівчина Надя, ходить по людях, уколи робить. Хоч би лишилася. Школу вже років із 10 як закрили, садка нема. Учні та дошкільнята на навчання в Устя-Зелене добираються. У Межигір'ї одні пенсіонери. А колись було велике село. 1939-го тут жили 1200 осіб, 1976-го — 756. Одні виїхали, інші повмирали. Хати пустками стоять. Зараз живуть 242 людини.
Злочинів багато?
— Свої люди чужих будинків не чіпають. Переживаю, щоб зайди не завелися. Бо ж хати без нагляду. Дільничний міліціонер один на 11 сіл. Ми його рідко бачимо.
Скільки грошей виділили для села із районного бюджету?
— Я рік головую. За 2011-й ні копійки не виділили. Сільська рада хіба на 10 місяців зарплатою забезпечена. Церква в Межигір'ї давня, 1865 року будована. Усі греко-католики, сект нема. То як почав у храмі дах текти, люди своїми силами перекрили. Землі кількох сіл узяв в оренду великий агрохолдинг. Ми надіялися, будуть робочі місця. Але там їхні люди працюють.
Які перспективи в села?
— Надії мало. В Усті-Зеленому хоч Дністер є, туристи могли б приїхати. Але садиб для цього нема, бо ж газу не провели. На весь район 13 сіл не газифікували. Як була повінь 2008-го, приїжджали до нас і Ющенко, і Тимошенко. Обіцяли замість газу електрикою хати обігрівати. Але нічого з того не вийшло.
3 
1
Коментарі