Минулої неділі кілька тисяч людей зібралися на центральній площі міста Калинівка Вінницької області відзначити 174-ту річницю з дня народження земляка поета-гумориста Степана Руданського. Вони обступили дерев"яний 10-метровий стовп. Зверху на ньому — шість коробок, в яких листи із назвами подарунків. Стовп слизький. Майже 20 чоловіків роздягаються до трусів. Просять потримати речі друзів та знайомих. Потім стають ногами один одному на плечі.
Деякі не долазять і спускаються.
— Спортом займися! — кричать таким. — Мало каші з"їв!
Першим верху дістається чорнявий чоловік. Юрба його під"юджує: "Давай! Давай!". На землю падає коробка. У ній лист: "Електроплита. Мішок цукру".
— Горілку гнатиму, — одягається ветеринар Валентин Чорний, 30 років, із села Нападівка Калинівського району. — І плита знадобиться, хоча село газифіковане.
21-річний Вадим Зуєв з Іванова того ж району з дівчиною Оксаною несуть додому виграного гусака.
— Засмажу з друзями, які допомагали на стовп вилазити, — показує Вадим на живого гусака, якого тримає за крила.
Ще чотирьом хлопцям дісталися мікрохвильова піч, пилосмок, два мішки зерна та порося.
Потім на сцені виступають читці. Найбільше оплесків отримує 19-річна Тетяна Мамчур із села Покутине Шаргородського району. Дівчина у червоній народній сукні читає гумореску Павла Глазового "Коханий козел". На словах "пишуть що завгодно. Вже доводять, що женитися на жінках не модно" глядачі вибухають реготом.
— Це моя коронна гумореска, — каже Тетяна. — Із нею поступила в Київський університет культури та мистецтв. У ній ідеться про неправильну орієнтацію чоловіків. А це зараз актуально.
Людей запрошують до імпровізованих дерев"яних будиночків із тинами. Кожному безкоштовно дають чарку самогону, шматок домашньої ковбаси, кілька пиріжків, кутю. Жителі села Пиків, що славиться ставками, пригощають юшкою з казана. А шашлик продають по 30 грн за 200 г.
На свято приїхав єдиний нащадок Степана Руданського його правнучатий племінник Олексій Боржковський, 74 роки. Чоловік працює військовим лікарем у Житомирі.
— Коли збиралися гості, батько починав співати "Повій, вітре, на Вкраїну", написану Руданським, — згадує Олексій Васильович. — У нашому комоді лежали мушлі, які прадід зібрав у Ялті, коли працював лікарем. Був його годинник. Але він зник, коли якось переночував один чоловік. Він представився "працівником органів".
У селі Хомутинці Калинівського району поховані батьки поета. Хатина Руданських не збереглася. На її місці збудували музей.
5 
1
Коментарі