— Зранку тут була сила-силенна людей. Штовхалися, кричали. Добре, хоть бійок не було, — каже 47-річний Андрій. Продає стартові пакети для телефонів поблизу станції метро Вокзальна в Києві. Із 7:00 11 травня її закрили на вхід. Почали капітальний ремонт ескалаторів.
Перед дверима натягнули червону стрічку.
— Шановні пасажири, в пікові години з понеділка по четвер вхід на Вокзальну закривають із 7:00 до 9:30 і з 16:00 до 19:00. У п'ятницю — з 7:00 до 9.30 і з 14:30 до 19:30, у суботу — з 7:00 до 9:00. В інший час станція працює у звичайному режимі, — чути з гучномовця. Оголошення повторюють що п'ять хвилин.
Близько 9:30 — коли станцію мають відкрити — біля метро збирається з півсотні людей. Поліцейський і два працівники метрополітену відчиняють двері.
О 16:00 — станція знову зачинена. Над дверима й на стіні приклеюють оголошення з графіком роботи на наступні чотири місяці. Перед червоною стрічкою стоять четверо співробітників підземки. Від залізничного вокзалу до метро йдуть люди з валізами.
— Пождіть, пождіть! — гукає 57-річна Ніна Вавриш. Із товаришкою біжать до входу. Кожна несе по дві картаті сумки.
— Вибачте, не маємо права впускати після четвертої години. Скористайтеся додатковим наземним транспортом, — показують на зупинку навпроти входу в Центральний вокзал. — Маршрутка №7к везе до метро Університет. Тролейбус №14к — до Олімпійської та Палацу спорту.
— Що це за новий вибрик? — жінки кидають сумки на землю.
— Торгуємо з Лесею на Урицького. Їдемо додому на Бровари. Пряма лінія — сів-встав. Тепер із сумками чортзна-куди пертися, — Ніна Вавриш закочує рукава зеленої кофти. Волосся зібране у хвіст. Низько натягнута темно-синя кепка. Через хвилину йдуть до автобусної зупинки.
— Нужно обеспечить дополнительный бесплатный транспорт, который будет перевозить людей на другую станцию. Так делают в Берне, Стокгольме. Все-таки, мы — столица, — каже киянин 22-річний Богдален. Телефонує другу, попереджає, що запізниться.
— Приїхала потягом з Івано-Франківська до подруги. Вперше в Києві. У місті зовсім не орієнтуюся, — каже 24-річна Катерина Сопко. Вона в короткій червоній спідниці, білому капелюсі. Тримає валізу на колесах. У людей питає, як дістатися до станції метро Житомирська.
— Договорился с другом встретиться на платформе Вокзальной. Теперь придется объезжать через Университет — круги наматывать. В кино опаздываем, — каже 19-річний Олександр Стороженко.
Люди юрбляться навколо оголошень. Штовхаються, фотографують їх. Працівники метрополітену розклеюють додаткові на колонах біля сходів. За годину людей біля Вокзальної стає менше.
— Коли один ескалатор на ремонті, два — вмикаються на підйом. Коли станція відчинена, один ескалатор працює на підйом, інший — на спуск, — пояснює прес-секретар метрополітену Наталія Макогон. — На станціях метро вивішені повідомлення про закриття Вокзальної. Це обурення мине. Люди користуватимуться наземним транспортом.
Вокзальну обіцяють відкрити на вхід 6 вересня.
8 
35413
Коментарі