— Война людей разозлила. Кто боялся, что из Киева придут бандеровцы, убедился в своей правоте, — каже 44-річний Андрій з Авдіївки на Донеччині. Прізвища не називає.
Зустрічаємось увечері у центрі міста. З боку промзони чути вибухи та артилерійські постріли. Чоловік на них не реагує. На запитання про посаду каже: "Допомагаю армії. Більше не скажу, бо й так матиму проблеми".
Авдіївська промзона останні два місяці — найгарячіша точка на Донбасі. Українські військові вибили з неї сепаратистів. Тепер ті намагаються повернути позиції.
Як змінилися настрої в Авдіївці за два роки війни?
— Не надто. З моїх спостережень, відсотків 20 налаштовані на "ура, Росія" та відокремлення. Стільки ж — проукраїнські. Решта — "ми за мир, нам байдуже, під ким, аби не воювати". Мої родичі в Донецьку теж так кажуть. Лякаються, коли передають, що українська армія на підході. Мовляв, тоді зросте комуналка й ціни. Хоча в них усе дорожче, ніж у нас. Кажу: "Тут хоч можна домогтися справедливості, а у вас — мафія і банда". А вони: "Так у вас теж. Силові органи бізнес як тиснули, так тиснуть".
Торік лупили з боку Спартака (село під контролем бойовиків. — ГПУ). Побили з мінометів будинок. Люди загинули. У нас казали, що це — Ярош. Хто у що хоче, у те й вірить. Лише пенсіонери за два роки зрозуміли, що реальна загроза — із Росії. Не люблять українську владу, але виробилася позиція, що Україна захотіла в Євросоюз, а Путін вирішив її зупинити. Доки будемо прагнути в НАТО, не відпускатиме Донбас. А погані — і ті, і ті. Бо всі стріляють та бомблять. Навіть не замислюються, з якого напрямку. Обстріляти Авдіївку з українських позицій важко. А люди кажуть: "Ні, там війська Коломойського, бо він хоче в Ахметова КХЗ (коксохімічний завод. — ГПУ) відібрати". Вважають, що в Україні йде переділ між олігархами.
Бойовики постійно влаштовують провокації, щоб спихнути все на українську армію. Вистежували місця, де воду роздають. Ми чотири місяці жили без води, світла, хоча газ був. Дивилися, де стоять черги біля будинків і підвалів по 20–40 людей по безкоштовну воду. У жовтні 2014-го їх розстрілювали з мінометів. Не вірю, що це випадковість. Найжорсткіший обстріл Авдіївки був у вересні два роки тому. Били тільки по будинках.
Але більшість тих, хто залишився, обрали мирне життя. Працюватимуть при будь-якій владі. Хоча, якщо зайдуть сепаратисти, знайдуться і ті, хто візьме в руки зброю і піде захищати місто.
Що робить місцева влада?
— Намагається підтримувати українську мову та доносити інформацію. Може, і не хочуть, але змушені. Раніше могли розповідати про "русский мир", а тепер через СБУ стримуються. Але система залишилася та сама. Раніше міліція ручкалася з бізнесменами-монополістами, тепер — військові.
Думаю, українська пропаганда вплине тільки на молодь. Серед старших є й такі, хто заперечує існування Київської Русі — нібито це була Росія. Хоча й розуміють, що ідея Новоросії накрилась мідним тазом. Людям втовкмачили, що Майдан — це погано, Україна — маріонетка Америки. Можна підняти старі фотографії Донецька — ДНРівську символіку приготували ще у 2008 та 2010 роках. А проросійське козацтво на Луганщині вбивало в голови, що українських земель і нації немає, усе — Росія.
Тут у людей каша в голові. Культура і традиції передаються в селах. Там досі говорять суржиком. А в містах на Донбасі й німці були, і полонені, і зеки. Будували промисловість. У 1932–1933-х примусово вивезли тисячі наших і завезли росіян. Культури немає.
Як ставляться до вашої позиції місцеві?
— Сильно світитись не треба, доки родичі десь там (на окупованій території. — ГПУ). Ми ні з ким не посварилися. Бо вони у набагато гіршій ситуації. Робота є — і добре. Нікуди не лізь, рота не відкривай, не фотографуйся, не сперечайся. Бо якщо щось не так — на підвал, і ніхто тебе не витягне.
Там ти — загублений. Найцінніше для них — робота, здоров'я, спілкування. До війни знав хороших порядних людей, які підтримують Росію. Розумні, цікаві, з двома вищими освітами. І що, перестати вітатись? Вони залишились порядні. Якщо десь обстріл, питають, чи то не з боку українських військ. Розказую: маю перевірену інформацію, що це не вони.
Якось поїхав на Західну Україну. Там цінують незалежність, не визнають радянських свят. А у нас "совком" розмивали національність українців. Основна ідея — що ми єдиний радянський народ. Сіра маса, якою простіше керувати. "Регіонали" тримали підприємства, на паради виганяли. Вітя Янукович — бандит, але наш. Отже, зробить щось для нас. Люди не вникають, що за чотири роки при Януковичі кредити брали більші, ніж за Ющенка. Все висмоктували з економіки. Просто хочуть, щоб долар був по 8. Майдан сильно посварив людей, особливо коли пролилася кров. Не усвідомили, що влада кинула туди силовиків. Їм треба був час заспокоїтися, зрозуміти. А тут різко — війна.
Коли повернемо Донбас, як повернути людей?
— Якщо показати, що в Україні краще живеться, Донбас і Крим підтягнуться. Але потрібні роки, щоб люди побачили — нашій економіці краще рухатися до Європи, а не в Росію.
Треба працювати з культурою. Кожна політсила заробляла на дешевому піарі: мова, Бандера, історія. Політики кричать: донецькі та дніпровські клани крадуть. Бо всі хочуть заробити голосів. Треба обирати у владу не цих крикунів, а місцевих авторитетів, істориків. Щоб піднімали матеріали КДБ, архіви. Вивчали й доносили до народу правду, щоб він її поступово поглинав. А не так: прийшов Ющенко, дав Бандері Героя. А вісім мільйонів українців дивляться: "Що ти робиш?" Не можна так чинити.
Чого авдіївчани не пробачать Україні?
— Загибелі близьких, родичів, друзів. Тут важче прийняти рішення піти захищати Україну. Ти ж не знаєш: там росіянин з автоматом стоїть, чи друг. Може, той, з ким пив горілку два роки тому. Хто хотів воювати, на початку пішов. Хто був на боці Україні, там і залишився. Більшість — очікують.
8 
35413
Коментарі