11 січня на майдані Незалежності в Києві прощалися із загиблим на Донбасі капітаном поліції з батальйону спецпризначення "Миротворець" 37-річним Олександром Ільницьким, відомим за позивним "Барні". Зібралися кілька сотень людей: бійці, волонтери, кияни. Із героєм прощалися стоячи навколішки.
9 січня неподалік селища Зайцеве на Донеччині "Барні" загинув, рятуючи мирних жителів. Вони потрапили під вогонь бойовиків.
— Нас у диверсійній групі було п'ятеро. Коли вийшли на сєпарську засідку, зав'язався бій, — розповідає телефоном сержант із полку "Миротворець" із позивним "Саїд". Він був з Ільницьким в останньому бою. Імені не називає. Часом надовго замовкає. — Ми почали накривати засідку великокаліберними кулеметами. По нас стріляли з кулеметів, мінометів, гранатометів. Було ще щось, яке вибухало в повітрі, — в нас такої зброї нема. Чотири протитанкові гранати розірвалися над головою. "Барні" навіть від кулеметної черги не пригнувся. Може, думав, що пронесе й цього разу. Безстрашний був. Я такої людини більше не бачив за півтора року служби.
За 15 хвилин на лінії вогню з'явилася машина з цивільними. "Барні" вийшов із "зеленки" зупинити її і впав. Його витягли за 15 хвилин, ще точився бій. Найімовірніше, це була провокація. Машина виїхала під час бою. Водій не міг бути настільки глухий, щоб не чути вибухів. Жінку поранило в ногу. В чоловіка після затримання знайшли пачку російських рублів, — додає боєць.
— Я бачив, як "Барні" вискочив. Боковим зором уловив, що в нього влучив сєпар, бо йому півчерепа знесло. Ведмедик Барні був нашим талісманом. Я коли йшов із ним — нічого не боявся, — згадує боєць із позивним "Карандаш".
Ільницький пішов служити добровольцем. Після Іловайська працював начальником департаменту в МВС.
— Але паперова робота йому не подобалася, — згадує товариш. — Коли дізнався, що в грудні 2015 року ми знову їдемо в АТО, покинув посаду і поїхав із нами.
Тіло капітана після прощання відвезли у Львів. Там в Олександра Ільницького залишилися дружина та 7-річна донька.
5 
35413
Коментарі