"Tbilisi loves you" – саме таку назву має безкоштовний wi-fi, який ловиться практично в усьому місті. А за кілька днів блукання вуличками міста, переконуєшся, що це таки правда. Проживає тут усього 1,17 мільйони людей.
"Туди чи не щотижня ходить наш патріарх. Там був і Ющенко, і Буш, і Меркель, і Шварценегер. Всі туди ходять, і ви підіть", - сказав Зульраб з хостелу і відправив нас у сірководневі терми Абанотубані. Кажуть, саме наявність джерел термальної води стала причиною перенесення столиці із Мцхети сюди.
Слово Тбілісі означає "тепле джерело". Скажу одразу, чоловікам пощастило більше. Година у загальній жіночій бані вартує 3 ларі, тобто 15 гривень, а у чоловічій – 4 ларі (20 гривень). А все тому, що для жінок передбачено тільки душ, а чоловіки можуть користуватися і басейном, і сауною. Є також приватні бані, але вартість уже суттєво відрізняється. Місцеві часто приходять сюди і на 20 хвилин, аби помитися та трохи оздоровитися одночасно.
З першого погляду складається враження, що середньовічний центр міста перебуває в стані суцільної реставрації. Окремі центральні квартали уже милують око своїми щойно пофарбованими фасадами. Водночас, по сусідству є старі будинки або цілі квартали, де от-от провалиться дах чи упаде стіна. Окрім звичних місць туристичного паломництва - площі Свободи, парламенту, кафедрального собору Святої Трійці, фортеці Нарікала, опери, проспекту Руставелі, вам неодмінно сподобається велетенський двомісний велосипед.
Приємно вразили значні капіталовкладення у масштабні технічні проекти "для людей" і для розвитку туристичної індустрії. Передусім, це Міст миру через річку Кура із кількома опціями освітлення, у народі названий "прокладкою". Міст веде до парку Ріке.
Його спорудили над трасою і одразу під президентською резиденцією (навколо неї, на жаль, погуляти не вийде). Парк став одним із улюблених місць для дозвілля тбілісців. Тут є так звані співаючі фонтани, які під мотиви Баха чи Моцарта виконають неймовірні па.
Діти ховаються від спеки у звичайних фонтанах, дорослі грають у великі шахи, розміром з ведмедя, туристи фотографуються біля скульптури американського президента Картера. А зіваки задаються питанням: що ж це таке футуристичне будується збоку. Поліцай нам відповідає: будинок опери. На рівні з Мостом миру виглядає і Дім юстиції, названий в народі "грибами". В стані будівництва ця споруда своїми формами відгукується мені "Зоряними війнами".
Причиною гордості місцевих також є канатна дорога за новими швейцарськими технологіями, яка за 3 хвилини перенесе вас до підніжжя руїн цитаделі Нарікала. Туристів особливо порадує той факт, що вартість проїзду така ж як і у метро, а оплату можна здійснити тією ж пластиковою карткою. Особливо популярна увечері: визначні споруди міста освітлені і усе видно як на долоні.
Працівник хостелу Зульраб неодноразово хвалив реформи: "Кожна дитина отримує від держави лептоп, коли іде до школи". В той же час, місцевий таксист жалівся: "Тепер треба багато працювати. От, будують ці дорогі готелі, але хіба я колись зможу там зупинитися?".
Робота в поліції вважається престижною уже хоча б тому, що отримують місячну зарплатню від 400 євро.
"Якщо щось трапиться чи потрібно спитати, одразу ідіть до поліцая", - наголошував Зульраб. І це правда: враження від спілкування з поліцією залишилися якнайприємніші.
Усі будівлі поліції зроблено із прозорого скла, тому добре видно, хто чим займається.
Інша причина гордості Зульраба – відсутність корупції: "Тепер все чесно, а не як раніше!".
Водночас, коли у нашого Олексія забрали права за дрібне порушення, був дуже незадоволений, що справу перенесли у Зугдіді лише тому, що саме звідти був інспектор. Йому прийшлося їхати 400 км, аби забрати права. Тепер навіть таку дрібницю через хабар не вирішиш.
Найбільше вразили звичайні ринки, особливо той, що біля станції метро Дідубе, куди щодня навідувалися за овочами та фруктами. Описати це словами важко. Можете торгуватися, та й ціни приємно здивують: кілограм персиків вартує 5-6 гривень. Тут Ви відчуєте дух сходу. У нас такого Ви вже не побачите.
У Тбілісі серед туристів найбільше вірмен: приїжджають сюди, бо "мають багато грошей". Зульраб їх не любить, бо думають, що якщо мають гроші, то можуть поводитися як завгодно.
Орієнтуватися по місту легко: усюди є написи англійською мовою. Окрім того, транспортне міське та міжміське сполучення налагоджене доволі добре: можна по черзі відвідати містечка Горі – тут народився Сталін, Казбегі біля п'ятитисячника Казбек, Мцхету – колишню столицю, печерне містечко Уплісцихе, Сігнахі та інші, самостійно або у межах туру вихідного дня.
Проїзд удвічі, а той й утричі дешевший ніж у нас.
2 
2164
Коментарі
1