А якби спонсором був Газпром?

Відсторонення російських легкоатлетів від міжнародних змагань через гучний допінговий скандал певним чином знизить рівень наступних стартів, не кажучи вже про легкоатлетичний турнір Олімпійських Ігор 2016 року. Це добре розуміють у міжнародній атлетичній федерації (ІАAФ). Але заборона таки cталася. Чому?

Нинішній скандал принципово відрізняється від попередніх. Досі все мало такий вигляд, що спортсмени вживали допінг за власною ініціативою. А коли на цьому ловили, їхні ­національні федерації обурювалися і негайно очищалися від порушників. Як було насправді, ніхто достеменно не знає, але виглядало це саме так. Причина проста — легка атлетика в розвинутих країнах існує завдяки спонсорам, які понад усе цінують власну репутацію. Ніхто не дасть грошей міжнародній або національній федерації, коли є підозра, що вони порушують правила "чесної гри". Тому там так швидко ­позбуваються тих, хто попався на вживанні допінгу.

У Росії, як і на решті пост­радянського простору, інституту репутації в західному розумінні цього слова не існує. У нас як? Чесний — отже, "лох". Зумів усіх надурити — молодець. Хіба не так ми жили багато років і продовжуємо досі? Чому у наших легкоатлетів практично немає справжніх спонсорів? Тому що у нашої легкої атлетики немає відповідної репутації. І наше щастя, що українські атлети, які вживають допінг, насправді роблять це самостійно. І про це добре знають в ІААФ.

Росію ж упіймали на спортивному обмані державного масштабу. Чому ні, коли в усьому іншому ця країна діє так само? Керівники світової легкої атлетики, репутація яких і без того не є бездоганною, вирішили не ризикувати: навряд чи серйозні спонсори підтримали би змагання за участю спортсменів "країни-обманщиці". У світі є лише один спонсор, якому начхати на репутацію — Газпром. На щастя, він не є поки що спонсором міжнародної атлетичної федерації та міжнародного олімпійського комітету. І хочеться вірити — ніколи ним не стане.

×