12 серпня на Байковому цвинтарі столиці поховали колишнього футболіста київського "Динамо" Андрія Баля. Він помер у суботу, 9 серпня, на стадіоні ім. Банникова неподалік Олімпійського під час тренування. У Андрія Михайловича відірвався тромб. Мав 56 років.
— Баль с другими ветеранами приехал на поле немного размяться, — розповідає колишній динамівець 59-річний Володимир Лозинський. Із букетом червоних гвоздик вранці прийшов на стадіон ім. Валерія Лобановського. Тут прощаються з небіжчиком. — Вони грали, постійно жартували. Кажуть, Андрюха сильно не бігав, бо було 32 градуси спеки. Зробив передачу й раптом упав. Хлопці намагалися відкачати, але марно. Помер на руках у партнера по "Динамо" Володимира Безсонова. На здоров'я ніколи не скаржився. Завжди був бадьорим і підтягнутим. Міг випити, але ніколи цим не зловживав. Часто ходив паритися в лазню.
Труна з небіжчиком стоїть в актовій залі адміністрації стадіону. Збоку — приспущений прапор "Динамо". Володимир Лозинський кладе на труну гвоздики, хреститься і кілька секунд мовчки дивиться на покійного.
— У середині 1980-х полетіли з ним у Ньюкасл, — розповідає. — Зразу ж потягнув його по магазинах купити собі джинси, які в нас були дефіцитом. У крамниці торгували двоє англійців — батько з сином. Вони Баля зразу впізнали. Він перед тим на Кубку світу в Іспанії з 35 метрів забив гол бразильцю Пересу. Продавці давай розпитувати, як йому це вдалося. Він незадовго до цього почав англійську вчити. Спочатку розказував, а потім почав показувати на пальцях. Я міряв десяті джинси — не міг підібрати. Андрюха заглянув за шторку і сказав: Лоза, ти мене задовбав. Швидше вибирай, а то в мене запас слів закінчився.
Прощання триває 2 год. Шестеро чоловіків у білих сорочках із чорними стрічками на рукавах виносять труну і кладуть у чорний катафалк. Автівка робить коло стадіоном. Присутні аплодують 10 хв.
— На 40-летие Андрея Валерий Лобановский сказал мне: Федорович, придумай ему на день рождения какой-то оригинальный подарок, — розповідає 71-річний Олександр Чубаров, адміністратор футбольного клубу "Динамо". — Я купив 40-грамовий злиток золота і золотий ланцюжок. Коли вручав, сказав: перший приз отримуєш. А через 40 років замінимо його на інший. Ще більший. Він відповів: не думаю, що дочекаюся. Але віритиму. Святкували у ресторані в Тель-Авіві. Виступали Ігор Крутой та Ірина Алегрова. Я танцював із Алегровою, а Андрюша — тільки із дружиною Світланою. Ні на крок від неї не відходив. Востаннє бачив його перед смертю Валіка Белькевича. Він тоді збирався летіти в Бельгію дивитися футболістів. Спитав, як справи, а він відповів: "Нормалёк. Скоро в дальний путь полечу".
Поховали Андрія Баля поряд із динамівцем Валентином Белькевичем на Байковому кладовищі. Попрощатися прийшли більш як 100 людей.
Любив дивитися виступи фігуристок
В Андрія Баля залишилася вдова 54-річна Світлана та син Данило, 28 років. Дружина — колишня фігуристка (дівоче прізвище — Петракова. —"ГПУ").
— Спочатку вона виступала в Москві, а потім стала солісткою Українського театру на льоду, — розповідає Володимир Лозинський. — Андрій любив фігурне катання, часто дивився на виступи фігуристок.
Його зі Світланою познайомили спільні друзі. Мама Андрія була проти стосунків. Казала: ти справжній українець, бо народився у Львові, а вона — росіянка. Москалів у нас не люблять. Та Андрій матері не слухав. Із часом у свекрухи й невістки склалися прекрасні стосунки.
Очолював збірну у двох матчах
Андрій Баль народився в містечку Розділ Миколаївського району на Львівщині. У футбол професійно почав грати 1977 року. Тоді став гравцем основного складу львівського футбольного клубу "Карпати". Одночасно виграв юніорський Кубок світу. Був капітаном збірної СРСР.
1981 року перейшов до київського "Динамо". З командою чотири рази вигравав золоті медалі першості СРСР. 1986‑го став володарем Кубка кубків. Брав участь у двох фінальних турнірах Кубка світу — 1986-го та 1990 року.
1991-го переїхав до Ізраїлю. Один сезон грав за клуб "Маккабі", а згодом — за "Бней Ієгуда". У складі останнього 1993 року завершив ігрову кар'єру.
Головним тренером працював у полтавській "Ворсклі", одеському "Чорноморці". 2003-го став помічником Олега Блохіна в національній команді України, що за три роки грала у чвертьфіналі Кубка світу. Потім тандем Блохін–Баль працював у ФК "Москва", а з квітня 2011‑го — знову у збірній України, зокрема, на Євро-2012.
Із вересня 2012-го повертається до "Динамо", асистує Блохіну. У жовтні очолював збірну України в матчах кваліфікації Кубка світу проти Молдови та Чорногорії.
Звільнений із тренерського штабу "Динамо" торік. Став помічником спортивного директора Олексія Михайличенка: виконував селекційні завдання, відбираючи футболістів.
3 
1
Коментарі