Екс-наставник мадридського "Реала", "Мілана", "Роми", "Ювентуса", а також збірних Англії та Росії Фабіо Капелло дав виданню AS ексклюзивне інтерв'ю. У ньому він розповів про "Мадрид" свого часу і висловив думку про проблеми нинішнього "Реала". Бесіда проходила в швейцарському місті Лугано, де зараз проживає Капелло. Зокрема, тренер говорив про...
Про Рафаеля Бенітеса
Я не знаю, чому в нього не вийшло в "Реалі". Для того, щоб відповісти на це питання, потрібно перебувати в роздягальні команди. Взагалі ж, якщо між гравцями і тренером немає контакту, важко розраховувати на успіх. Втім, Бенітес - хороший тренер, у нього є великий досвід. Можливо, заміна Анчелотті на Бенітеса виявилася занадто болючою.
Про специфіку "Реала" і про тренерів
Це дуже специфічний клуб: якщо президент за спиною тренера спілкується з футболістами і обговорює з ними проблеми роздягальні, то навряд чи футболісти будуть відчувати належну повагу до тренерського штабу. Гравці починають думати, що тренер нічого не означає і нічого не вирішує.
Чи телефонував мені Перес щодо Зідана? Ні. Я зараз пенсіонер, і до того ж Флорентіно не подобається те, що я працював при іншому президенті: він хоче бути людиною, яка одноосібно приймає всі ключові рішення, щоб усі перетворення в клубі асоціювалися тільки з ним. Він не любить озиратися назад.
Зідан? У нього є харизма, і це дуже важливо. Треба дати йому час: футболісти вірять в тебе до тих пір, поки ти не наробиш помилок, а свій авторитет тренер повинен доводити і підтверджувати постійно.
Про Рональдо і стосунки з гравцями
Він важив 96 кілограмів. Я питав його: "Скільки ти важив, коли виграв Чемпіонат Світу в Японії та Кореї?". Він відповів: "84 кілограми". Я попросив його скинути вагу хоча б до 90, але він так цього і не зробив. Там не було нічого особистого: я намагався шанобливо ставитися до всіх. До речі, я завжди включаю Рональдо до символічної збірної футболістів, яких мені довелося тренувати. Коли мене просять назвати найкращих нападаючих, з якими я працював, я завжди називаю Ван Бастена і Рональдо.
Ти повинен бути лідером і авторитетом в чоловічому колективі приблизно з 40 осіб, які кожен день тебе оцінюють: ти повинен проявляти твердість, але при цьому шанобливо ставитися до людей - без поваги не можна побудувати команду. Я не жорсткий тренер, я просто серйозний і відповідальний.
Про кар'єру гравця
У містечку Пієріс, в якому народився: там жили всього 1000 людей, і це було найменш населене місто з усіх, представлених командами в італійській третій лізі. Проте, дев'ять футболістів з нашого міста виступало в серії А, а троє грали за збірну Італії (Капелло, Тортул та Зорцін).
У 13-річному віці я був на перегляді в команді "СПАЛ" з Феррарі, що грала тоді в серії А - мене взяли в кантеру. У тому ж році спортивний директор "Мілана" приїжджав, щоб забрати мене, але мій батько відповів, що я вже домовився зі "СПАЛ" - в клубі з Феррари я і дебютував в Серії А в 17-річному віці. Був диспетчером атак, лідером центру поля. Я діяв і в творенні, і в руйнуванні. Моїми головними проблемами були травми коліна: у мене було три важкі травми - першу, розрив меніска, я отримав у 17 років. Незадовго до цього Еленіо Еррера запрошував мене в "Інтер", але президент нашого клубу відповів "ні". У підсумку, коли мені було 20 років, мене продали в "Рому". Коли туди прийшов Еленіо Еррера, в команді з'явилися справжні зірки: Хоакін Пейро, Жаір - у нас була сильна команда: ми виграли Кубок Італії і були близькі до того, щоб виграти Кубок Кубків. У півфіналі ми тричі зіграли внічию (третій матч був переграванням) з "Гурніком" і поступилися полякам місцем у фіналі за жеребом.
Луїс Суарес (найкращий футболіст Європи 1960 року - Прим.)? Перший раз вийшов проти нього, коли йому було 30 років, а мені - 18. Я відкрию Вам маленький секрет: я завжди уважно стежив за тим, як грає Суарес, щоб потім спробувати скопіювати його ігрову манеру. Я хотів би бути їм, оскільки він був майстром неземного рівня. Луїс Дель Соль? Ми з ним були частиною однієї і тієї ж угоди між "Ромою" та "Ювентусом": я разом із Ландіні та Спіноцці тоді перейшов з "Роми" до "Ювентуса", а в зворотному напрямку вирушили Дель Соль та Пілони. Дель Соль був дуже працьовитим і найкориснішим гравцем. Він не володів класом Луїса Суареса (мабуть, тоді лише Боббі Чарльтон міг зрівнятися з Суаресом в центрі поля), але самовіддано діяв у відборі і виконував великий обсяг чорнової роботи.
Найкращий матч за збірну? Це було в листопаді 1973 року на "Уемблі": тоді ми вперше обіграли англійців із рахунком 1-0 - для Італії це була дуже важлива перемога.
8 
4166
Коментарі