До початку фінальної частини чемпіонату Європи-2016 з футболу залишається тринадцять тижнів. "Gazeta.ua" планує щоп'ятниці нагадувати вам перебіг подій на минулих Євро.
Сьогодні розповідаємо про розіграш першого Кубка Анрі Делоне, який пройшов у липні 1960 року у Франції.
Взагалі-то планувалося, що фінальний етап першості континенту пройде в Іспанії. Але в чвертьфіналі збірна Іспанії несподівано відмовилася від зустрічей із збірною СРСР. Диктатор Франсіско Франко рішуче заперечував проти вояжу своєї команди до країни, де правлять комуністи. Майбутні господарі пропонували збірній СРСР зіграти на нейтральному полі, але їм відмовили. У фінальну частину вийшла радянська збірна. Відтак вирішено було перенести першість з Іспанії до Франції.
Сам чемпіонат розпочався з конфузу. З понад тридцяти європейських країн погодилися взяти участь у першості заледве 17. Серед "відмовників" були збірні Англії, ФРН, Італії, Швеції. Представники цих федерацій заявили, що їхні гравці занадто втомляться після виснажливих національних чемпіонатів і тому не матимуть сил грати в ще одному "зайвому й нікому не потрібному турнірі".
Ідея провести першість Європи з'явилася ще в 1927 році. Запропонував її президент федерації футболу Франції Анрі Делоне. Однак тоді до нього не прислухалися, вирішивши обмежитися чемпіонатом світу. Другу спробу пан Делоне здійснив 1954 року, створивши оргкомітет змагань. Цього разу прихильників першості Європи було набагато більше. Анрі мав би можливість бачити втілення свого плану, якби не помер в 1955 році. Делоне заледве виповнилося 72 роки.
Попри смерть ініціатора змагань підготовка до них тривала повним ходом. Відмовники потайки сподівалися, що учасників виявиться менше шістнадцяти національних збірних. Тоді з упевненістю можна буде сказати, що чемпіонат є неповноцінним. Однак прорахувалися. На турнір заявилося 17 команд. Календаря міжнародних зустрічей тоді просто не існувало. Відтак команди самі домовлялися, коли їм вигідно зіграти. Почали чехословаки й ірландці в попередньому раунді. Збірна Чехословаччини виявилася сильнішою за рахунок більшої домашньої перемоги.
В 1958 році в 1/8 фіналу першими зустрілися збірні СРСР й Угорщини. Угорська збірна була далеко не тією грізною "золотою командою", яка наводила жах на Європу в 1954 році, коли угорці дивом не стали чемпіонами світу. Після придушення радянськими танками угорського повстання 1956 року, кращі майстри – Пушкаш, Цібор, Кочиш втекли на захід. Двері збірної для них були зачиненими. Молоде покоління виявилося не настільки талановитим. Угорці не змогли помститися своїм кривдникам. Дві поразки 1:3 в Москві й 0:1 в Будапешті залишили збірну Угорщини за бортом змагань.
Тим часом французи розгромили вдома збірну Греції із рахунком 7:1. Гра в Афінах уже нічого не вирішувала й завершилася внічию 1:1. Румунія пройшла Туреччину за рахунок більшої домашньої перемоги 3:0 і 0:2. Норвегія двічі поступилася Австрії 0:1 і 2:5, Югославія переграла Болгарію 2:0 і 1:1. Португальці двічі здолали східних німців із НДР 2:0 і 3:2, а іспанці – збірну Польщі 4:2 і 3:0. Чехословаки вдома не лишили каменю на камені від оборони збірної Данії – 5:1. Виїзна нічия 2:2 вивела їх у чвертьфінал.
Далі була відмова Іспанії від матчів із СРСР. Інші чвертьфінали принесли такі результати: Франція – Австрія 5:2 і 4:2, Португалія – Югославія 2:1 і 1:5, Румунія – Чехословаччина 0:2 і 0:3.
Фінальний турнір складався із чотирьох матчів: два півфінали, матч за третє місце й фінал. Першими розпочали збірні Франції і Югославії. Букмекери віддавали значну перевагу господарям, попри те, що за французів не грали кращі їхні гравці – найкращий бомбардир чемпіонату світу 1958 року Жюст Фонтен та кращий французький футболіст Раймон Копа. Обидва були травмовані. У Парижі на знаменитому стадіоні "Парк де Пренс" французи вели 2:1, 3:1, 4:2. Однак зарано притислися до воріт і зуміли пропустити три м'ячі за три хвилини. У підсумку – поразка триколірних із рахунком 4:5. Розчарування місцевих уболівальників було невимовним. Публіка просто проігнорувала ігри, що залишилися.
У Марселі зустрілися збірні СРСР і Чехословаччини. Гра була рівною, гольових нагод у обох команд було порівну, але м'ячі влітали лише у ворота чехословаків 3:0 на користь радянської збірної.
Матч за третє місце теж відбувався в Марселі. На 60-тисячний стадіон "Велодром" заледве прийшло 10 тисяч глядачів. Уболівальники з'явилися не для того аби підтримати збірну Франції. Зовсім ні! Вони затято засвистували своїх, варто було комусь із господарів торкнутися м'яча. Збірна Франції не очікувала такого. Господарі безвольно поступилися 0:2 і повинні були дякувати Богові, що не пропустили більше.
Фінал у Парижі зібрав 18 тисяч глядачів. Технічні югослави відразу затисли радянську збірну на її половині поля. Складалося враження, що грають команди різні за класом. Ворота збірної СРСР раз за разом рятував легендарний Лев Яшин. Коли здалося, що Югославія втомилася, Яшин пропустив гол. На 43 хвилині фланговий простріл Дражена Єрковіча замкнув на ближній штанзі ударом головою Мілан Галіч.
Хтозна, як би завершився матч, якби радянцям не пощастило відігратися вже на 49 хвилині. Валентин Бубукін ударив здалеку, Благоє Відініч не втримав слизького м'яча, а грузин Слава Метревелі добив його в сітку. Югослави знітилися, але протрималися до кінця основного часу. За сім хвилин до закінчення другого екстратайму знову відзначився грузин. Михайло Месхі пройшов по флангу й виконав навіс. Віктор Понєдєльнік пробив головою у протихід Відінічу 2:1.
Збірна СРСР здобула кубок Анрі Делоне, роботи французького ювеліра Шобійона. Кубок нагадував грецьку амфору. Вінчав її барельєф юнака, який жонглює м'ячем. Коли в літаку, який летів до Москви, начальство запитало, хто вийде до публіки із кубком, команда вирішила одностайно – воротар Лев Яшин. Його вклад у перемогу був найбільшим.
Чемпіонат Європи-1960.
1/8 фіналу
СРСР – Угорщина – 3:1, Угорщина – СРСР – 0:1
Франція – Греція – 7:1, Греція – Франція – 1:1
Румунія – Туреччина – 3:0, Туреччина – Румунія – 2:0
Норвегія – Австрія – 0:1, Австрія – Норвегія – 5:2
Югославія – Болгарія – 2:0, Болгарія – Югославія – 1:1
НДР – Португалія – 0:2, Португалія – НДР – 3:2
Польща – Іспанія – 2:4, Іспанія – Польща – 3:0
Данія – Чехословаччина – 2:2, Чехословаччина – Данія – 2:0
1/4 фіналу
Франція – Австрія – 5:2, Австрія – Франція – 2:4
Португалія – Югославія – 2:1, Югославія – Португалія – 5:1
Румунія – Чехословаччина – 0:2, Чехословаччина – Румунія – 3:0
СРСР – Іспанія – відмова Іспанії, далі пройшов Радянський Союз
1/2 фіналу
СРСР – Чехословаччина – 3:0
Франція – Югославія – 4:5
Матч за третє місце
Чехословаччина – Франція – 0:2
Фінал
СРСР – Югославія – 2:1 (0:1, 1:1)
10 липня. Париж. Стадіон "Парк де Пренс". 17966 глядачів.
Суддя: Артур Елліс, Англія
СРСР: Яшин, Чохелі, Масльонкін, Крутіков, Войнов, Нетто-к, Метревелі, Вал. Іванов, Понєдєльнік, Бубукін, Месхі. Тренер: Гавриїл Качалін
Югославія: Відинич, Дуркович, Юсуфі, Жанетич, Міладінович, Перушич, Шекуларац, Д. Єркович, Галич, Матуш, Костич-к. Тренер: Любомир Ловрич
Голи: Галич, 43, Метревелі, 39, Понєдєльнік, 113
5 
4166
Коментарі