Чемпіон України з бейсболу "КНТУ - Єлисаветград" повернулися з Нідерландів, де брали участь в турнірі Топ-12 "Європейського кубку КЄБ" - аналог футбольної Ліги Чемпіонів.
Кіровоградці другий рік поспіль змагалися в турнірі. Цього разу програли всі матчі сильним суперникам з Нідерландів, Італії, Німеччини, Франції. Опустилися в другий за значимістю Єврокубок, але 18-річний Костянтин Бойко став "найкращим відбиваючим" найпрестижнішого клубного турніру для бейсболістів Старого світу.
Про перспективи розвитку бейсболу в Україні розмовляємо з головним тренером "КНТУ - Єлисаветград" 49-річним Юрієм Бойком.
- Бейсболісти з команд суперників активно цікавилися секретом успіху в підходах на біту Костянтина, - розповідає Юрій Жоржович. – Ми казали, що вся справа у дієті, що складається з тижневого харчування лапшою швидкого приготування. В кожному жарті є доля правди, просто мали невеликі кошти на харчування, готували самі собі. Звідси і народилося: "Мівіна" - головний спонсор українського бейсболу. Доля поїздки на чемпіонат вирішувалася в останню мить: за декілька годин до виїзду в Голландію ми розуміли, що в нас не вистачає грошей навіть на дорогу. Допоміг нам виробник ковбас "Ятрань", який дав кошти, врятувавши престиж Кіровграду і країни. Якщо б ми не змогли явитися на змагання, усі представники України в єврокубках були б дискваліфіковані на три роки.
Які кар'єрні перспективи відкрилися перед Костею після перемоги в номінації "найкращий відбиваючий"?
- З 18 підходів на біту він відбив 10 м'ячів, коефіцієнт 55,6% - дійсно вагомий успіх Кості. Це при тому, що він не володіє феноменальними даними в головних характеристиках класного бейсболіста: швидкість бігу, сила подачі м'яча і сила удару, тобто кількість відбитих хоумранів (ситуація, коли після удару по м'ячу він вилітає за межі поля і автоматично приносить очки команді, що нападає). Про якусь перспективу запрошення від європейських клубів можна буде говорити лише при його подальших стабільних результатах.
Всі ж скаути заокеанської "Головної бейсбольної ліги" (MLB) в Європі, а особливо в постсоціалістичних країнах, шукають пітчерів. Гравців із сильними руками, які можуть кидати м'ячик зі швидкістю більше 90 миль на годину. Американці не вважають, що тут можуть бути сильні відбиваючі. Якщо знаходять потрібного молодого гравця, запрошують мінімуму в один з коледжів США, можуть навіть відразу підписати контракт з професійним клубом. Зрозуміло, що Костя мріє грати в "ГЛБ", як усі в його віці. Вболіває за "Чікаго Кабс", його старший і молодший брати за "Нью-Йорк Янкіз".
Ви для мене відкрили Америку, бо чув від київських тренерів, що гарного захисника знайти не проблема, головне мати в команді класного відбиваючого.
- Якщо ходите на Київську Бейсбольну Лігу, знаєте, що найбільше хоумранів б'є Максим Шамич. Його і в збірну запрошували. На рівні України він дійсно добре відбиває м'ячі. Але запросили його в складі кіровоградською "ДЮСШ Діамант" на кваліфікаційний турнір Європейського кубку в чеській Остраві, за вісім підходів жодного результативного влучання по м'ячу. Він зірка лише місцева, бо в Україні не зустрічає пітчерів зі швидкістю подачі більше 90 миль за годину.
Наскільки реально в Україні виростити гравця рівня "Головної бейсбольної ліги"?
- Якщо знайти здібну дитину, забезпечити планово навчально-тренувальний процес, то на олівець скаутам із США потрапити можна. За останні 20 років декілька росіян було підписано клубами "ГБЛ", зараз там є білоруси, литовець, молдованин з Тирасполя, українців поки не було. В Кіровограді наша основна задача командний результат, ніколи не було мети когось підготувати для підписання заокеанськими клубами. Хоча деякі гравці з Кіровограда були в Італії, Нідерландах на оглядинах кращих 50 молодих бейсболістів віком від 14 до 18 років. У фінал їх відбирають серед 700 перспективних гравців з усієї Європи. Далі у наших хлопців, правда, поки не пішло. Цього року на подібний огляд в Амстердам запрошений Дмитро Кілієвич з Рівного. Якщо ж батьки конкретного юного спортсмена фанати бейсболу, можуть спробувати наймати індивідуальних тренерів, намагатися в молодому віці відправити гравця в американських коледж, аби розвинути талант.
В українському футболі є яскравий приклад Андрія Шевченка, коли хлопець з українського села став володарем "Золотого м'яча", є приклади братів Кличків для юних боксерів, на вашу думку бейсболіст з України в кращій бейсбольній лізі світу "ГЛБ" підвищив би інтерес до цієї гри у нас?
- Маю дещо інший погляд на це питання, проаналізувавши досвід підписання гравців з колишнього СРСР. Ніхто з них так і не потрапив до основного складу команди "ГЛБ".
Найбільш близький зараз до цього 22-річний литовець Довидас Невераускас з системи "Пітсбург Пайретс" . Всі інші, ті ж росіяни, тренувалися в системі "Мінесота Твінс", "Аталанта Брейвз" інших команд, але поверталися з травмованими руками і в більшості закінчували з бейсболом. В Північній Америці така машина підготовки гравців працює, що добиваються успіху лише ті, хто в прямому сенсі виживає.
Рівень російського бейсболу не виріс, а впав останні роки. Не бачу прямої залежності між розвитком бейсболу і контрактами наших гравців в "ГЛБ". Перша угода не така й вже велика. Платитимуть біля 100 тисяч доларів, але гравець на сім років мінімум буде закріплений за командою. До основного складу складно пробитися, відправляють таких перспективних у фарм-клуби з Латинської Америки, або в університетські команди. Це дуже важко, більшість європейців розривають контракти і повертаються додому. Найголовніша користь від таких гравців, якщо вони, набравшись досвіду в професійному бейсболі, повертаються на батьківщину і стають тренерами або функціонерами. Оце дійсно стає стимулом розвитку бейсболу на місці.
Виліт з Топ-12 як вплине на український клубний бейсбол?
- Головний Єрокубок скоротили до 8 команд. Ми будемо боротися за вихід до нього в другому за значимістю турнірі з чемпіонами Франції, Хорватії, Швейцарії, Австрії, білорусами "Брестськими Зубрами". Раніше клубні змагання в бейсболі нагадували футбольні "Кубок чемпіонів", "Кубок кубків", "Кубок УЄФА", тобто кожна країна мала три представники.
Від України, крім Кіровограда, грали кияни, сімферопольці. Єврокубки були стимулом проведення національних чемпіонатів. Років десять тому система змінилася. Заможні захотіли грати з заможними - створити аналог баскетбольної "Євроліги". Туди дуже важко потрапити. Україні до останнього часу вдавалось триматися серед найсильніших. Зрозуміло, що такі забаганки багатіїв не сприяють розвитку бейсболу в регіонах. Україна має найгіршу інфраструктуру в Європі. Матеріально поступаємось майже усім суперникам. Скоріше всупереч обставинам за останні 8 років вигравали кваліфікаційні турніри, два роки підряд грали в Топ -12.
Регламент змагань дозволяє заможним командам під єврокубки підсилювати склади за рахунок американців, австралійців. Нам би зазвичай аби доїхати і прохарчуватися.
Сучасна система єврокубків, мені здається, довго не витримає. Вона не дає прогресу в розвитку бейсболу в регіонах. Багато федерацій не спроможні витримувати фінансові умови, будуть вимагати перебудови сучасного регламенту.
Як Кіровоград став столицею українського бейсболу?
- Не дуже люблю, коли так кажуть. Наявність єдиного в Україні бейсбольного стадіону ще не робить нас столицею. Наша арена поступається майже будь-якій в європейській країні, для вболівальників умови на ній ще непогані, для гравців ні.
Наприкінці 1980-х бейсбольною столицею був Київ. Команда зі столиці України була головним конкурентом москвичів у вищій лізі СРСР. В 1990-му ще одній команді "вишки", сімферопольському "Фотону", вдалося виписати професійного тренера з Венесуели Віктора Колліну. Розрахувалися телевізорами власного виробництва.
В Україні було багато класних гравців. Ностальгуючі ветерани Києва створили в столиці "Київську бейсбольну лігу". Це їм дозволяє повернутися в молодість. Хотілося, аби ця ліга мала розвиток і була поштовхом для розвитку юнацького бейсболу в Києві, який стане основою поштовху для українського.
Ми в Кіровограді останні два десятиліття маємо успіх в досягненні команди, бо в той період, коли ми були далеко не столицею бейсболу, самі зробили ставку на дитячо-юнацький спорт. Відкрили відділення в дитячо-юнацькій школі, потім в університеті, створили механізм підготовки гравців від набору 6-річок до першої команди "КНТУ-Єлисаветград" . Школа бейсболу в Кіровограді функціонує, все це дається нелегко, але всі успіхи розпочалися через правильно сплановане майбутнє. Хоча в середині 1990-х багато сімферопольців, киян виступали за команду Кіровограда ми вдячні, що вони піднімали рівень нашого бейсболу, вчилися у них багато.
Бейсбол досі екзотична для українців гра, я полюбив її в дитинстві після голлівудського фільму про головну зірку американського спорту, легенду "Бостон Ред Сокс" і "Нью-Йорк Янкіз" Бейба Рута з Джоном Ґудманом в головній ролі. А як ви прийшли в цей спорт?
- Я в дитинстві, як усі хлопчаки, мріяв стати знаменитим футболістом. Але, напевно, не був настільки наполегливим у досягненні дитячої мрії. А можливо з віком дитяча мрія трансформувалась у бажання стати футбольним тренером. По закінченню факультету фізвиховання запросили в Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування, зараз КНТУ, тренувати студентів. Мені було 23. В перший же місяць завкафедри сказав їхати зі студентами на два місяці у колгосп. За вікном дощ, дуже не хочеться, а відмовитися можливості немає, тільки ж на роботу влаштувався.
І тут якраз телефонує мій добрий приятель Юрій Колаковський, колишній воротар "Зірки" . Він тоді працював у Льотній академії і зайнявся там бейсболом з кубинцями. Каже, хочеш поїхати зі мною в Хмельницький на Кубок України. В очі не бачив того бейсболу, але погодився, аби в колгоспі багно не місити. Сподобалась гра, хоча кіровоградці всім програли з "нокаутом" і зайняли останнє місце. Це був 1989-й рік. Ще рік потренувавши студентів-футболістів, вирішив збирати в університеті бейсбольну команду. Тоді бейсбол став олімпійським видом. Держава виділяла кошти на його розвиток. Багато спортсменів з інших видів, які не бачили перспектив в своїх командах, починали займатися бейсболом з нуля. Серед них були, крім футболістів, регбісти, особливо гандболісти, в яких поставлений кидок і добра координація, стартова швидкість. З 1991-го року в Кіровограді вже працювало відділення бейсболу в спеціалізованій дитячо-юнацькій школі. Дуже допомагали все ті ж студенти льотної академії з Куби, Домінкани, Венесуели, Панами. Карибський регіон - це як Канада в хокеї - з пелюшок грають в бейсбол.
Під час "Карибської кризи" у 1962-му році американці зрозуміли, що на Кубі з'явилися радянські війська по футбольним полям. Кубинцям вони не потрібні були, бо надають перевагу бейсболу.
Який треба бюджет, аби придбати потрібний бейсболісту інвентар?
- Якщо дитина хоче займатися, по-перше треба дізнатися, чи є в цьому місті спортивний клуб чи відділення в дитячо-юнацькій школі, чи працюють тренери, бо самому в ігровому виді спорту практично неможливо займатися. В Кіровограді усі заняття безкоштовні, ми знаходимо можливість дитину забезпечити: рукавичкою-пасткою, бітою, комплектом форми. В Рівному, Чернівцях, Києві, Іллічівську теж можна знайти бюджетні секції. Єдине, що участь у змаганнях погано фінансується, тут тренери розраховують на допомогу батьків,спонсорів, меценатів. Гравці високого рівня купують інвентар через Інтернет, або на змаганнях за кордоном. Шкіряна пастка буде коштувати від 40 доларів. Доросла біта в середньому 100 євро.
Коли розпочинав займатися бейсболом, то сам виточив 10 біт з дерева, деякі до цих пір збереглися. В парку біля університету знайшов гарного ясена і дуба. В Україні, наприклад, американський тренер Енді Вайсман створив власну біту "Я Я бетен", зареєстрував в Києві як торгову марку, має міжнародну ліцензію. Цією бітою можна навіть на Олімпіаді грати, коштує 20 євро. Зараз у Івано-Франківську інший американець намагається виробляти власну дерев'яну біту, але ще не має міжнародної ліцензії.
До речі, в списку з 25-ти найдорожчих контрактів у сучасному спорті 23 належать бейсболістам. Зокрема, в листопаді 2014-го в "Головній бейсбольній лізі" аутфілдер Джанкарло Стентон, 25 років, побив рекорд заробітної плати серед спортсменів. Він уклав угоду на 13 років з командою "Майамі Марлінс" на $325 млн., за одну гру каліфорнієць отримує $154,3 тис.
8 
4166
Коментарі