Свого роду економічний націоналізм у мені з'явився звідкись іще змалку. Пам'ятаю, як жалкував, що Україна не випускає сірників. Якийсь час я колекціонував коробки. Були в магазинах із Бірорусі, Росії, Латвії, але українська фабрика з'явилась аж у двотисячних. Потім пам'ятаю, як, будучи школярем, я з радістю купив алюмінієвий тюбік вперше побаченої української зубної пасти. З зайчиком. І пам'ятаю розчарування від її смаку й товарного вигляду.
Віднаходити українську продукцію стало легше з запровадженням місцевого штрихкоду. Років 20 тому Україна отримала свій Європейський товарний номер 482. З цих цифер і починається числовий код випущених в Україні речей.
Зараз страждати полюванням на зроблене в Україні ще легше. І однодумців, і самих товарів більше, і помічні маячки поз'являлися в цьому ділі. Один із таких - блог, а потім книга, ярмарок і, нарешті, магазин Юлії Савостіної. Сьогодні різноманітні спільноти поціновувачів українського вже не рідкість, а от 2012 року мені цікаво було слідкувати за перебігом сміливого дослідження від журналістки Савостіної на сайті delo.ua під назвою "В поисках Made in Ukraine". Вона зобов'язалася рік купувати тільки 482...
Звісно, я з радістю б читав її блог українською мовою, але мене як читача автор ніде про це не запитувала. Зрештою, мову блогу можна вписати в логіку російськомовного сайта. Мовне питання заторкнув, бо недавно Юлія його вивела на публіку. Ще до нього повернемося.
З нагоди річниці її експерименту Юлія Савостіна погодилась поговорити про здобутий досвід для інтерв'ю в журнал. Матеріал я написав, але до друку він так і не дійшов. Зі сторони редакторське око зразу побачило в Юлиній ініціативі не журналістику й не споживчий дослід, а чисте заробляння - хвалебні тексти про окремих виробників. Зрештою, і в цьому ніякої крамоли, якби при розповіді авторка хоча б не скупилась на деталі. Натомість розповідала Юлія дійсно скупо, доволі шаблонно, трохи навіть нервуючись через мої перепитування. Гаразд, я журналіст, я погано розпитав.
До речі, з часом припущення про рекламний характер підтвердились. Деякі київські журналісти розповідали, що до них дзвонили від Савостіної з пропозиціями писати про її заходи. Один газетяр мені навіть зізнався, що стикнувся з певною незговірливістю пані Савостіної. Згадую про це, бо далі буде про скандал. Ну, нервовість - це з особистих рис. Ніхто не мусить її позбуватися чи соромитись. Можна й навпаки з її допомогою давати собі раду. Однак на стосунках із людьми це позначається. Думаю, конфлікт, який розгорівся днями, зокрема через характер фігурантки. Як свідчить задокументована історія, приводи виникали й раніше. Вони в банальній комунікації.
Сьогодні діяльність Савостіної знову на слуху. Небайдужі під усякими кутами зважують її підприємницьку жилку та рівень патріотизму. Виросли ці чвари з міркувань, що такий проукраїнський сайт, який Савостіна створила після успішного експерименту, на якому по розділах можна знайти українських виробників різних товарів, личило б зробити українською мовою. Люди з одного табору, глянувши на її справи, бачать альтруїстку, завдяки чиєму пожертвуваному часу підіймаються з колін дрібні та середні українські підприємці. Інші ж називають її активність чистої води бізнесом. За їхніми словами, Савостіна в носі має всі патріотичні пориви, а всі їхні претензії зводяться до прохання не ображати в висловлюваннях і в публічному вжитку українську мову.
Було б дивно, якби розголос, а разом з ним і дискусія, не дійшли до ініціативи, яка відстоює права україномовних споживачів - "И так поймут". Учасники цього чудового руху вже зуміли цивілізувати та привести в відповідність закону не одну справу. Пам'ятаю колонку Юрія Макарова на тему еміграції (ще часів спокійного і впевненого Януковича) в якій він зізнавався, що з такими громадянами, як вони, хочеться жити в одній країні.
Починалося спілкування доволі невинно:
Однак, по оновленнях у соцмережах бачу, що компромісу таки не знайдено.
Виявляється, прохання від читачів сайту savostina.com щодо мови - не поодинокі, лунали й раніше. Очевидно, котресь із них стало краплею, реакцію на яку блогерка з обуренням вилила в соцмережі.
Одразу по тому у властивій собі манері за Савостіну заступилась подружка Ірена Карпа.
Врешті, дискусія віддалилася від теми й перейшла на особисте. В деяких гілках публічне обговорення зайшло в дебрі про те, що Карпа зрадила заповіти великого Тараса і проміняла свого чоловіка на москаля - "присланого з Росії" політичного радника Ігоря Шувалова.
Якщо ж повернути полеміку в її русло, то, припускаю, майже всі учасники баталій погодяться, що обидва питання важливі. Без економіки помруть з голоду навіть україномовні. А без української мови економіка й сама держава перестане бути українською.
Скоріш за все, якби Юлії вистачило зваженості відреагувати на прохання україномовних читачів так, як це в відповідь на звернення учасників "И так поймут" зробили десятки, в тому числі дуже солідних, компаній, або ж якби вона віднайшла в собі кмітливість піти на контакт так, як це зробив ПриватБанк, вигода була б обопільна і швидка. Тепер же в передчутті розв'язки ще можна запасатися попкорном.
Жива суперечка "в етері канадійського журналіста Майкла Щура" ще, ймовірно попереду, а тим часом 12 березня замість звичних сторінок сайту savostina.com стало відкриватися чорне тло з грізним написом "Йде примусова українізація Савостіної. Вчи мову, Курво!!!". Після цього учасники сварок опустилися до зовсім образливих слів, у тому числі й відомі люди.
Незалежно від того, зламали сайт чи "зламали", у згаданій спільноті "И так поймут" зняток чорної сторінки розмістили зі словами "Зацініть, що ця особа чудить заради піару)))".
З коментарів в інтернеті під різними дописами на тему:
Святослав Літинський: А дивіться як акуратно "зламано" запити на сторі сторінки акуратно перенаправляються на основну. Не просто все завалено і основна сторінка, а уважно перенаправлено всі запити. Це означає що хакер встиг уважно розібратися з системою, на якій написано сайт і зробив зі знанням справи. Простий хакер просто б поставив першу сторінку іншу, чи її частину. А тут діяла людина зі знанням справи."
Андрій Маринюк: І той "злом" ліквідували б за 5 хвилин, а не піарились би на цьому.
Роман Федунишин: Це не перша спроба достукатись до пані Юлії. Всі попередні рази вона посилала тих хто делікатно просив її змінити мову
Крім того, деякі "фейсбучні детективи" підозрюють, що злам сторінки - справа самої Савостіної. Обґрунтовуючи гіпотезу, навіть стверджують, що з великої букви слово "Курва" підсвідомо написав хтось, "хто себе дуже любить". Інші запідозрили в цьому ділі "письменницю, яка часто філігранно використовує це слово".
Скажу, що мені не подобається в роботі Савостіної. Навіть окрім відсутності української мови на сайті її блогу, в її книжці.
Перший раз завітавши в "Купуй своє" (Вивіски ще не було. Зверніть увагу, фейсбук магазину ведуть українською) і навіть завівши принагідно компанію друзів, я одразу побачив товари, виготовлені не в Україні. Припускаю, що компанія-виробник викупила стійку, на якій, не вникаючи в тонкощі концепції магазину або просто не зважаючи на них, вирішила крім дійсно вироблених в Україні своїх товарів продавати ще власний імпорт. Схиляюся до чогось такого, бо не думаю, що засновниця крамниці вважає, що коли на товарі етикетка з українським написом, то довірливі покупці не розберуться в усьому іншому.
І тут пригадується "аргумент" Юлії, мовляв дві третини українців не спроможні читати українською. Такі враження завжди ситуативні, а тому суб'єктивні. Кожній людині властиво судити по собі. Спробуйте для експерименту, Юліє, рік спілкуватися тільки українською - і тоді вам може здатися, що дві третини не володіють російською. Заразом і порівняєте, що важче - протриматись на українських товарах чи на отриманих українською мовою послугах.
Але навіть якби рідною на останньому переписі населення назвали українську не 70% громадян, а тільки 30%. Навіть якби 15 років після того не було позитивної динаміки щодо її побутування. Навіть тоді деякі обставини й, головне, факти, не радять ні з ким заїдатися на мовному ґрунті. Закінчу абзацом блогера, який і сам колись писав російською: "Я не заперечую права країни на власних героїв, відповідаю тією мовою, якою до мене звертаються - такої крихти сповна вистачає, щоб зняти всі конфлікти. … Торік кав'ярня Старбакс вирішила завести свою сторіночку в Фейсбуці. Їхні маркетологи врахували, що більшість українських блогерів ведуть свої щоденники російською мовою. Тому, зважили вони, аккаунт теж повинен бути російськомовним. А щоб раптом не образити україномовних потенційних покупців, у стартовому дописі написали щось толерантне, на кшталт "поважаємо цю мову, але, самі, мовляв, розумієте, ринок є ринок ..." Ой-ой, яку лопату гівна довелося зжерти Старбаксу від українських блогерів, перш, ніж він видалив загаджений аккаунт. Невелика частина україномовних користувачів прогнула Старбакс, бо, як писав Троцький, в революції не працює закон кількості, тут завжди треба враховувати коефіцієнт дії. Мова в Україні - не маркетингові жартики. Це не та субстанція, яку можна міряти голою статистикою".
А хто засмутивсяся, що сварка завдала збитків популяризації українського - радійте. Внаслідок скандалу про Савостіну дізнались купа людей. Кому сподобалась - запам'ятав. Купа людей дізналися про "И так поймут". Кому сподобалося - долучився. І навіть стороннім ресурсам користь перепала, бо в розголос темі за самим лише запитом "зроблено в Україні" люди наґуґлюють каталоги madeinua.org, produced.in.ua, made.in.ua, svoe.in.ua, а також сайти багатьох інших вітчизняних компаній.
Під вечір четверга сайт відновив звичну роботу.
ОНОВЛЕНО:
Коли вже була опублікована ця стаття, засновник руху "И так поймут" Роман Матис виклав у фейсбуці результати маленького розслідування, яке, як каже, зробив його знайомий програміст.
За його словами, маємо справу з імітацією зламу інтернет-сайту.
"Зламу не було, а просто було використано плагін для Вордпресу, котрий використовують, коли хочуть сайт перевести в режим "на реконструкції". Зробив той, хто мав логін і пароль до адмінки сайту. Але навіть коли хтось вгадав твій логін чи пароль, то це вирішується скиданням паролю і створенням нового, тобто пофіксити проблему - 5 хвилин, - пояснив Матис для Gazeta.ua.
Принагідно поділився перепискою одноденної давності зі своєю опоненткою:
На своїй сторінці Матис виклав покрокову інструкцію з ілюстраціями, як на своєму сайті зробити напис "Йде примусова українізація...". Ну, чи якийсь інший. Показав також, що ніякий вміст сайту Savostina.com не пошкоджений і не стертий, а просто там виставили тимчасовий напис.
Телефоном звинувачення в "самозламі" прокоментувала і Юлія Савостіна:
"Комусь дуже вигідно, щоб я закрила проект "Made in Ukraine" і психанула. Щодо Матиса... Ви ж пам'ятаєте, що він, вони перші почали. Я не маю відповідей. Думаю, він виконує чиєсь замовлення", - сказала Юлія українською мовою.
2 
1
Коментарі
34