Про те, що мова людини впливає на її світогляд і життя, я знав з інститутських лекцій. А у житті маю яскравий приклад метаморфоз з людиною, яка перейшла з російської мови на українську.
Емма була звичайною українсько-радянською російськомовною міщанкою. Її цікавили лише приземлені речі.
- Юра, когда ты купишь мне новые туфли? Мне не в чем ходить, - говорила вона чоловіку таким голосом, ніби завтра кінець світу. - Почему соседка ходит в новых, а я должна ходить в старых?
Насправді у неї всіляких черевиків і черевичок було пар 40 і всі мали пристойний вигляд.
Юрко, якого я знав ще з інститутських років, мовчки давав їй гроші і заглиблювався у читання демократичної преси.
Ішли останні роки перебудови і він так проникся ідеями національного відродження, що перейшов на українську мову, хоча закінчив російський філфак і його матір була росіянкою з Казахстану. Причому українською Юрко говорив голосно і з викликом, особливо в громадських місцях.
- Юра, шо ета ти чюдіш? - дорікала йому Емма. - Нє можеш разгаварівать па-чєловєчєскі?
Я розмовляю державною мовою! - пафосно підкреслював Юрій Михайлович. - А ось деякі манкурти... - він озирався довкола і всі нишкли під його спопеляючим поглядом.
Емма крутила пальцем біля скроні, вважаючи, що це в нього такий черговий бзик, який скоро мине.
Але скромний завуч вечірної школи з головою поринув у політику: став депутатом міської ради, одним з видних місцевих демократів, підтримував Товариство української мови і почав створювати козацький курінь.
Емма була далекою від цих його потуг. Вона цілий день колекціонувала міські плітки, новини скандали, хроніки, метаморфози. Вона знала все: кому на якому поверсі дали квартиру, хто купив жінці нові імпортні колготки, у кого обікрали дачу, кого народила сестра куми, чия дружина втекла із заїжджим моряком на Далекий Схід, на якому підприємстві видавали зарплату індійським чаєм чи китайськими курточками, з якої причини зупинилася котельня мікрорайону, яка справа розглядалася у суді, в яку крамницю привезли який товар і що вже відібрали собі завмаг і продавщиці, і нарешті - скільки коштує банка розчинної кави у Москві.
Я грішним ділом думав, що Емма ніколи не стане справжнью українкою і патріоткою, але приємно помилився. Поступово під впливом чоловіка вона почала українізуватися. Їй уже подобалося, наприклад, говорити, коли він приходив опівночі після чергової "козацької ради":
- І де ото воно шлялося?
Або:
- І коли ви вже отам позаливаєтеся?
Юрко нерідко брав дружину й малого сина то на Хортицю, то на відкриття пам'ятника якомусь отаману, то в Сорочинці, то на фольклорний фестиваль. Перебуваючи в україномовному оточенні, Емма все більше українізувалася. До того ж Юрко примусив дружину вступити заочно в педучилище. Отримавши диплом, вона стала вихователем дитячого садка. Україна уже тоді була незалежною, і всі дошкільні заклади в місті перевели на українську, що стало додатковим стимулом для оволодіння нею.
Після програшу демократами місцевих виборів у 1994 році, Юрій Михайлович остаточно замкнувся на шароварному козацтві і пішов з політики. А Емма Миколаївна, навпаки, стала завзятою активісткою демократичного життя міста. Уже років 10 вона перебуває у партії "Батьківщина". За Юлю готова горло перегризти. Зараз активно працює агітатором на виборах.
Кілька днів тому я зустрів її увечері з купою пакетів. Вона поверталася з дачі. Пригостила мене калиною і грушками.
- Уявляєш, їду в маршрутці, а там старики між собою гомонять: "Голосуєм тільки за Регіони". Я мало не впала! А за що ж ми на Майдані стояли? - обурювалася Емма. - Чому нас зрадили усі, кому не лінь? І що ж це буде з Україною?
Я дивився на неї з посмішкою і думав: "Невже це та сама Емма, яку колись цікавили тільки нові черевики?"
6 
35413
Коментарі
129