18-річний Богдан Мартовський із січня 2014 року побував у більш ніж восьми країнах світу. На подорожі заробляє самостійно - має свій канал оглядів футбольних матчів на YouTube. Хлопець навчається у Київському педагогічному університеті ім. М. Драгоманова на вчителя фізики. Виріс у місті Золотоноша Черкаської області.

"Зазвичай автостопив 15-20 хвилин і мене відразу підбирали, але так буває не завжди. Одного разу стояв півтори-дві години. Простіше їхати з дівчиною, бо з хлопцем це майже нереально. У нас дуже бояться, що хлопці обов'язково пограбують. Успіх автостопу дуже залежить від марки автомобіля. Якщо їде дорога машина, то можеш навіть не піднімати руку. Одного разу я їхав у такій машині, і водій розповідав, чому намагається не підбирати автостоперів. Боявся, що забруднимо йому машину, бо ми немиті і від нас погано пахне. Дивно було, що чоловік навіть не заговорив про крадіжку свого айфону", - розповідає Богдан.

Хлопець був у Німеччині, Грузії, Молдові, Вірменії, Чехії, Словаччині, Угорщині, Польщі, Австрії, Білорусі, Росії та Азербайджані.

"Першою відвідав Молдову. Для нічлігу в Кишиневі мені порадили заклад "Арт-лабіринт". Це закинутий музей. Туди можна прийти автостопщику і попроситися заночувати. Спати на початку весни виявилося холодно. Наступного дня вирішив спробувати знайти нічліг десь іще. Пішов на базар і зробив напис на картонці "need couchsurfing", типу потрібне місце для ночівлі. Через 10-15 хвилин до мене підійшов німець, похвалив за ідею. Я жив у нього два дні, спілкувалися за допомогою гугл перекладача".

Потім автостопер вирушив у Білорусь, а звідти до Москви, де має багато друзів і родичів.

"В Білорусі гарний автостоп, є що подивитися, але люди ходять у якомусь незрозумілому страху. Багато заборон, наприклад, не можна фотографувати адміністративні будівлі. Я там спробував знову походити з табличкою "потребую каучсерфінг". То було перед 9 травня, море міліціонерів. Пішов у центр міста Люди читали напис, але не розуміли, що там написано. А коли стояв біля світлофору і збирався переходити дорогу, мене побачили двоє міліціонерів. Відразу почали звертатися нецензурною лексикою та кудись відводити. Досі не розумію, нащо я погодився, щоб мене відвели подалі від людей. Почали ритися у сумці, дивитися документи, розпитувати, звідки приїхав, перевіряли камеру. Я запитав, в чому проблема і почув, що надто багато привертаю до себе уваги. Знайомі перед поїздкою наче жартома сказали, що я побачу міліцейський відділок, бо більшість наших автостоперів там були. Я відбувся тільки попередженням. На відміну від Білорусі, у Москві було набагато спокійніше. Ніхто документи не перевіряв. До того, що я українець, ставились нормально".

×