Провізор аптеки 44-річна Любов Мірошниченко з Корсуня-Шевченківського на Черкащині близько п'яти років судиться з керівництвом медичного закладу. Має рішення Вищого спеціалізованого суду про виплату їй 14 тис. грн. Із них близько 2,3 тис. грн зарплати провізора аптеки, понад 9 тис. — компенсації за вимушений прогул через незаконне звільнення та 2 тис. грн моральних збитків. Однак рішення суду не виконують.
Любов Мірошниченко з 1986 року працювала провізором в аптеці №97. 2000-го народила сина Богдана. На роботу вийшла 2003 року.
— Завідувач аптеки Іван Нестеренко хотів мене перевести на посаду старшого провізора. Мене це не влаштовувало, — розповідає Любов Григорівна. — Бо там потрібно було працювати на годину довше. А в мене мала дитина й батьки — інваліди першої групи. До того ж там декретне місце, мене могли з часом звільнити. Нестеренко пригрозив, якщо не погоджуся, то звільнить. Я тоді не знала закони й вимушена була піти у відпустку по догляду за дитиною до 6-річного віку.
2006-го Мірошниченко знову вийшла на роботу.
— Через кілька днів мене побила заввідділу Галина Решетняк. Я написала заяву в міліцію і зняла побої. У Корсуні мене не захотіли класти у неврологічне відділення. Хоч у мене діагноз — струс мозку — був підтверджений обласними лікарями з направленням на стаціонарне лікування в неврологію. Пролікували мене на стаціонарі інших відділень і в результаті виписали з іншим діагнозом — вегетативно-судинна дистонія. Через стан здоров'я змушена була взяти відпустку ще на місяць. Коли вийшла на роботу, завідувач переводив мене на посади, які скорочували. Від звільнення врятувало, що я виграла суд із приводу незаконного переводу на іншу посаду. Деяких колег змушувати підписувати заяви і акти проти мене. Чого зі мною так поступають, я не могла зрозуміти. Може, те, що пішла проти волі Нестеренка.
Любов Мірошниченко показує стос документів.
— На руках маю ухвалу Вищого спеціалізованого суду про виплату мені зарплати й компенсації за вимушений прогул та моральні збитки. Але вона не виконується. Аптека збанкрутіла. Активи передали іншій структурі. Арбітражний керуючий Володимир Постоленко близько року ігнорує виконання рішення суду. Прокуратура на це не звертає уваги. Усіх працівників перевели на роботу в дочірнє підприємство. А мене звільнили без посилання на статтю закону. Я ще рік не могла стати на облік у центрі зайнятості. На мене Нестеренко давав такі характеристики, що влаштуватися десь працювати нереально.
— Мірошниченко ніколи не рахувалася з колективом. Робимо ревізію, вона не хоче. Пішла у відділ без наказу й почала розпоряджатися. Увесь колектив на диби став. Вона Галину Дмитрівну обзивала "німецькою сучарою". А які нецензурні слова вживає. Дівчата написали заяву, що не бажають із нею працювати, — говорить 59-річний Іван Нестеренко. — Чого її ніхто не бере на роботу? Кажуть: "Якщо ти навіть з Іваном Серафимовичем (Нестеренком. — "ГПУ") не спрацювалася..." Мене люди поважають.
Арбітражний керуючий 43-річний Володимир Постоленко говорить, що компенсацію Любові Мірошниченко виплачуватимуть, як надійдуть кошти від проданого майна:
— А майна на цьому підприємстві — раз-два і все. Коли прийшли кошти від його реалізації, закінчився термін моїх повноважень. 3 червня цього року я знову скликав збори кредиторів, щоб їх продовжити. Мірошниченко запрошення проігнорувала. На засіданні суду сказала, що не належним чином була повідомлена. Хоч це неправда. І вона могла отримати ще тоді хоч якісь гроші. 27 липня я провів повторні збори. Днями отримав дозвіл на повноваження. Виплати Мірошниченко — першочергові.
2 
1
Коментарі