— Востаннє з чоловіком говорила 5 серпня. Розпитував про дітей, голос мав сумний. За два дні повідомили, що Володі не стало, — 47-річна Оксана Юрасюк із села Лисогірка Теофіпольського району на Хмельниччині говорить про смерть чоловіка Володимира, 47 років.
Володимира Юрасюка мобілізували 14 липня торік. Служив у 1-й танковій бригаді під Волновахою. Два місяці тому військова частина повернулася на місце дислокації в селище Гончарівське на Чернігівщині. До рідного села Володимира привезли "вантажем 200" увечері 8 серпня. За офіційною версією, він повісився. Та рідні не вірять.
— Розраховували, що будемо в розпачі й одразу поховаємо Володю, — каже 64-річна Лариса Юрасюк, тітка покійного. — Як глянули, а він увесь побитий. У ліву скроню наче прикладом ударили. За вухом — гематома, ліва рука — синя. Пальці ніби шилом попроколювали.
Володимир Юрасюк був командиром взводу матеріального забезпечення.
— Приїздив на Паску. Жалівся, що й автомати не з тими номерами, й десятків тонн горючки не достає. А командування хоче на нього всіх собак повісити, — говорить брат 44-річний Петро Юрасюк. — Чоловік, який до Володі обіймав посаду, підірвався на фугасі.
— Закатували брата й підвісили, щоб недостачу на нього списати. Не випадково правої руки не чіпали — щоб документи, які треба, підписав, — говорить троюрідна сестра Марія Юрасюк, 58 років.
Рідні чекають результатів судово-медичної експертизи.
— Про смерть чоловіка командування постійно розповідає різне. Спочатку казали, що Володя повісився в якомусь офісі, потім — у боксі, де техніку зберігають. Одні говорять, що зробив це вранці, інші — ввечері. Брехня. Додому хотів, до дітей, — плаче дружина Оксана.
У Володимира Юрасюка залишилися двоє синів — 22-річний Іван і Віталій, 17 років.
2 
35413
Коментарі
2