— Перед очима постійно одна картина: чорний силует чоловіка на підвіконні. У його руках щось блиснуло. Подумав: ніж. Уже потім вияснив, що то була викрутка. Він мені нагадав звіра, який наміряється напасти. Щоб захиститися, схопив рушницю й стрельнув. Не цілився. Все було, як у тумані. Зараз і не пригадаю, лежачи стріляв чи привстав, — розповідає 63-річний Володимир ­Забуга з міста Буча на Київщині. Ввечері 23 січня з мисливської рушниці він підстрелив 27-річного Юрія Саврана. Влучив у праве стегно.

Володимир Забуга одружений. Має дочку й 13-річного онука. Останні 3 роки працює головним технологом у столичному Інституті проблем матеріалознавства ім. Францевича. Доти — в державній службі охорони. З 1984-го ходить на полювання. Має дозвіл на зброю.

— У будинку був сам. Жінка з дітьми лишилися в Києві. Маємо там квартиру. Як стемніло, ліг спати. Грабіжник заліз через вікно. Коли відкривав його, зачепив старий телевізор на підвіконні. Від грохоту я прокинувся, — згадує Володимир Іванович. — Після пострілу чоловік вискочив на вулицю. Переліз через 1,5-метровий забор до сусідів. Став кричати, щоб визивали йому "скору". Я хвилини за 3 побіг слідом. Одразу його впізнав. Напередодні заходив до мене. Цікавився, чи не знаю, де продають будинок із сараєм. Бо збирається розводити поросят на продаж. Потім напросився зайти до хати погрітися. Помітив, що в мене немає світла на кухні. Розказував, що він — електрик. Як треба допомога, щоб звертався. Лишив номер телефона. Представився Олександром Борисенком. Ради цікавості подзвонив. А там ні про якого Борисенка навіть не чули. Запідозрив неладне.

Юрій Савран має судимості за крадіжки. Кілька місяців тому вийшов із в'язниці. На роботу не влаштувався.

— Бачив, що хазяїн вдома. Хотів зайти поговорити. Став стукати у вікно, воно й відчинилося. В цей момент у мене вистрілили, — говорить Юрій.

— Чоловік втратив багато крові. Куля зачепила стегнову артерію й вену. Перебила кістку. Його прооперували. Зараз стан потерпілого стабільний, — каже завідувач відділення Ірпінської центральної міської лікарні Петро Ксеник.

— Хлопець дуже просився, щоб у поліцію не заявляли. Казав, подзвоніть батьку. Та я не став ні на кого чекати. Обернувся й пішов до хати. У мене був сильний шок, — каже Володимир Забуга. — 1,5 року тому мене вже намагалися пограбувати. Тоді в мене гостював товариш. Серед ночі він почув, як хтось лізе у двері. Одразу схопився й кричить: стій, стрілять буду. Хоча насправді ніякої зброї не було. Та грабіжника це спугнуло. У вікно побачили, як тікає здоровий дядько, під 2 метри зростом. Товариш погнався за ним. Жаль, догнати не вийшло. Після того випадку рушницю став тримати при собі. Як лягаю спати, ставлю біля ліжка. Так спокійніше.

— Можливо, буде 2 кримінальні справи — за спробу крадіжки з проникненням і за перевищення самооборони, — каже начальник Ірпінського відділу поліції 35-річний Ігор Падюк.

Спершу слід зробити попереджувальний постріл

— У законодавстві немає чітких інструкцій щодо заходів самооборони, — каже генерал-лейтенант міліції у відставці Віталій Максимов, 60 років. — Чи були вони перевищені, можливо визначити під час службової перевірки. В екстремальних ситуаціях люди діють на емоціях. Та перш ніж хапатися за зброю, варто повідомити поліцію. Ваш дзвінок зафіксують. Матимете додаткове підтвердження, що діяли в цілях самозахисту. Якщо ж вирішили захищатися за допомогою зброї, спершу слід зробити попереджувальний постріл. Часто цього достатньо, щоб зупинити злочинця.

×