Перед смертю Валентина Семенюк збиралася до Польщі
— Як політик вона не була конкурентом нікому ні в чому. Навіть всередині політичної партії. Думаю, її вбили на рівні побутовому, — каже 54-річний соціаліст Петро Устенко про смерть 57-річної однопартійки Валентини Семенюк-Самсоненко.
27 серпня у власному будинку в селі Чайки під Києвом екс-голову Фонду держмайна знайшла мертвою донька. Покійна мала прострелену в підборіддя голову. Поруч лежала мисливська рушниця. Слідство розглядає дві версії загибелі: убивство і самогубство.
29 серпня Петро Устенко стоїть у ритуальному залі лікарні "Феофанія" поблизу столиці. Незабаром має відбутися прощання. Молоді чоловіки в чорних костюмах і білих рукавичках розстилають на східцях килими. Перед входом паркуються авто. Майже всі відвідувачі з червоними трояндами. Працівники ритуальної служби заносять до залу лаковану труну і з півтора десятка вінків із живих квітів. У черзі до закритої домовини чути приглушені ридання. Доньки-юристки Людмила й Ганна в чорних брючних костюмах із запухлими обличчями сидять біля труни. Їх обіймають за плечі чоловіки. Обидва — кругловиді й невисокі. Троє онуків залишилися вдома.
Яка ж вона хороша була. Ніколи не сварилася, завжди весела, — шепочуться дві жінки в капелюшках. — Не могла вона застрелитися! Чоловік мені казав, що для цього треба поставити рушницю руба й натиснути на гачок пальцем ноги. А її знайшли в тапочках. Значить, не сама пішла. Помогли.
Народний депутат 46-річний Микола Рудьковський виходить один із перших. Мружиться від сонця. Східцями підіймається 70-річний Олександр Мороз — екс-голова Верховної Ради і колишній лідер Соціалістичної партії. Він спізнився.
— Ти підійдеш до Мороза? — питає в Рудьковського знайомий.
— А чого ж? Ми не вороги, — тисне руку Олександру Олександровичу.
— Система знищила людину, — каже Мороз. — Люди, які захищають інтереси інших, нікому виявилися непотрібні. Не могла вона сама натиснути спусковий гачок, бо була центром сім'ї. Старі батьки, діти, онуки. Вона ними жила. Напередодні смерті ми розмовляли. Валентина вернулася з Індонезії, збиралася в Польщу на конференцію. Але голос у неї був пригнічений.
— Ми балакали тижнів зо два тому. І я чую, що вона якась не така. Каже: я зовсім одна тепер, — ділиться екс-нардеп Іван Бокий, 74-роки. — Я заспокоював: ну чому одна? Діти, онуки. Думаю, ворогів у Валі було багато, ще з часів Фонду держмайна. Вона до останнього часу подавала в суди заяви стосовно повернення об'єктів у державну власність і вигравала їх. А ворогів особистих не могло бути, вона людина миролюбива.
У зал набиваються зо три сотні людей. Приїздить колишній мер Києва Олександр Попов. Останньою бере слово старша донька покійної — Людмила. Просить присутніх молитися на матір.
Після 2-годинного прощання труну виносять у катафалк-"Кадиллак".
— Где вы так долго? — питає білявка в помічника колишнього чоловіка покійної Віталія Самсоненка.
Він із трояндами підходить до будівлі.
— Только что самолет сел. В Турции был.
Спеціально для Самсоненка машину відкривають. Він кладе руку на труну і плаче.
Ховати Валентину Семенюк-Самсоненко везуть у райцентр Ружин на Житомирщині за 170 км від столиці. Там живуть її батьки і молодший брат Микола.
У Ружині вулиця біля батьківської хати заставлена машинами. Біля двору — натовп людей. До хати заходять найближчі.
Я була класним керівником у її доньки Люди, — каже директор місцевої школи Віра Божко, 61 рік. — Коли Валентина Петрівна стала народним депутатом, поїхала в Київ. Дівчата були десь у середніх класах. Невдовзі помер їхній батько Анатолій. Діти жили в діда з бабою. Але мама часто телефонувала, приїжджала. Додому до мене заходила — розпитувала про доньок.
Валя зробила багато для того, щоб у нас був газ, щоб добудували школу, купила в неї меблі, побудувала дзвіницю. Хто приходив до неї і просив гроші на лікування, завжди давала. З покійним чоловіком звели цю хату, — показує на цегляний невеликий дім. — Потім сюди перейшли її батьки. Старенькі вже, під 85. Мама — інвалід, пересувається на ходунках. Валя часто тут бувала, на город виходила помагати.
Ніхто з односельців не вірить у самогубство Валентини Семенюк. Кажуть, що була оптимістична, життєлюбна та віруюча.
— В них уже було горе в родині — зовсім молодим помер старший брат Валі, — каже однокласниця Людмила Добровольська — блондинка в елегантному костюмі. — Мамі спершу не сказали, як вона загинула. Вдень вона по телефону з Валею балакала. Та сказала, що в неї підійнявся тиск і рівень цукру в крові. То мама й думала, що донька померла через це.
— Валя була в мене 16 серпня, — розповідає брат небіжчиці Микола Скиб'юк. — Зізналася, що її "замовили". Хотіла зустрітися з президентом Порошенком і показати списки об'єктів приватизації. Їх приватизували, але гроші не заплатили. Сказала, якщо її не стане, поховати біля першого чоловіка.
— Сонечко світить, а ти його вже не побачиш! — голосить на весь двір мати покійної Ганна Аврамівна.
Процесія з трьох сотень людей рушає на цвинтар за півтора кілометра. Грає оркестр. Уздовж вулиць стоять люди. На цвинтарі нап'яли червоний намет із китицями. Землю заслали килимами. Відспівують померлу три священики.
— Ми радилися з митрополитом Павлом, — каже один із них. — І притримуємося думки, що це — вбивство, а не самогубство, тому й відспівуємо.
Валентину Семенюк ховають поряд із першим чоловіком.
У липні побили невідомі в масках
Валентина Семенюк-Самсоненко, у дівоцтві Скиб'юк, народилася 4 червня 1957 року в селі Заріччя Ружинського району на Житомирщині. Працювала діловодом у сільській раді, була на комсомольській роботі. Вивчилася на економіста.
1990-го стала секретарем Ружинського райкому Компартії. Через чотири роки пройшла в парламент за списками КПУ. Наступні три скликання обиралася до Верховної Ради від Соціалістичної партії. Від 2005-го до 2008 року очолювала Фонд держмайна України. Тоді в державну власність повернули комбінат "Криворіжсталь". Раніше за $803 млн його придбали олігархи Рінат Ахметов і Віктор Пінчук. Згодом підприємство купила голландська металургійна компанія "Міттал Стіл" — $4,8 млрд. Семенюк була проти цього.
1995 року овдовіла. Виховала дочок Людмилу й Ганну. Вдруге взяла шлюб 2008-го з бізнесменом Віталієм Самсоненком.
У липні 2014-го в центрі столиці Валентину Семенюк побили невідомі в масках. Вона поверталася з акції біля Адміністрації президента.
Вдруге вийшла заміж через 13 років
— Коли перший чоловік Валентини Петрівни Анатолій захворів, вона продавала свиняче м'ясо на базарі, щоб зібрати на лікування. Стала вдовою у 38 років. Хоч і подобалася чоловікам, але нікого до себе не підпускала. Тільки через 13 років вийшла заміж вдруге, від щастя пурхала, — каже Михайло Дімонт. Із ним Валентина Семенюк працювала в Житомирській обласній держадміністрації.
Новим обранцем Валентини став на сім років старший вдівець Віталій Самсоненко, власник страхового дому "Самсон". З його ім'ям також пов'язують фірми "Лідер-Кредит" і "Експрес-Кредит", що спеціалізуються на страхуванні й наданні позик. Статки чоловіка оцінюють у $40 млн.
— Я вперше довідалася, що він — мільйонер, із преси. Все, що в нього є, нехай належить його родині, його дітям. Ми шлюбний контракт не підписували, вирішили жити, як живемо, — казала Семенюк-Самсоненко.
У медовий місяць пара полетіла відпочивати на Мальдіви. Валентина Петрівна бігала щоранку по 5 км, схудла на 11 кг. Він наполіг, щоб відростила волосся й перефарбувалася на білявку. Пара жила в 4-кімнатній квартирі Самсоненка. Вона називала чоловіка "Віталічок", він її "Валюнька".
Стосунки зіпсувалися за чотири роки. Тоді син Самсоненка Володимир одружився з екс-солісткою гурту "ВІА Гра" Сантою Дімопулос. У Валентини Петрівни не склалися стосунки з пасинком та його обраницею.
— У мене якраз у жовтні народився онук, але за нього чомусь ніхто нічого не говорив. Всі тільки "Санта і Санта". А яке я відношення маю до Санти? — говорила Валентина Петрівна. — Я була й остаюся сильною жінкою. І моє розлучення — не нещастя. Нещастя було, коли я в 38 років стала вдовою, а зараз — усе добре.
3 
35413
Коментарі