7 лютого в селі Білани Білопільського району Сумщини поховали дев"ятикласника 14-річного Андрія Гладенка. Він загинув 4 лютого. Тоді поїзд Харків — Суми — Ворожба рочавив на переїзді маршрутку з 19 людьми. 12 пасажирів загинули, шестеро скалічилися, водій, 27-річний Богдан Лопатка, отримав легкі травми.
Вишневий мікроавтобус "Рута" був єдиним, що їздив із Біланів до Сум. Курсував тричі на добу: близько 8.00, о 14.30 та 17.45. До міста їхав 45 хв., квиток коштує 15 грн. Того дня другим рейсом їхали семеро із 12 вчителів сільської школи. Четверо загинули, троє у тяжкому стані в лікарні. Два дні заклад не працював.
— Намагаюся провести урок, — каже 7 лютого заплакана вчителька Біланівської школи. Старшокласниці ходять із запухлими від сліз очима, кухарка кладе в коридорі три хлібини. Опівдні тут прощаються із Андрієм Гладенком і вчителькою 56-річною Тамарою Худолій.
Двір Гладенків — поряд із школою. Заставлений вінками, під хатою дерев"яний хрест, на металевому газорозподільному ящику біля тину спущений футбольний м"яч.
— Мій Андрюша був помішаний на футболі, — з хати виходить батько 48-річний Василь Гладенко. — Два місяці так набивав м"яча об гаража, що стіна в дві кладки потріскала. Казав, що прославиться на всю Україну. Мене у футбол втягнув.
Протягом двох років Андрій щовечора їздив на тренування до Сум.
— Тренери називали Андрюшу дуже перспективним, — продовжує Василь Анатолійович. — На треніровки тільки тою маршруткою можна було дістатися. Я чуствував, шо шось має бути. Бо зима, дорога погана. Але не цього разу. У пів третього наготовив йому їсти, попитав, чи взяв гроші. Мамка йому перед цим подзвонила. Вивів його, сказав "з Богом". Він побіг. Андрюша дуже боявся опоздать на ту маршрутку. Колись не встиг, то так розстроївся. Тільки я зайшов у двір, дзвонить старший син Денис: на переєзді маршрутку збило. Я вискочив роздітий, схватив велосипед і за 3 хвилини вже був там.
На місці аварії селяни витягали потерпілих, стояли кілька "швидких".
— Там був ужас, — тре очі чоловік. — Часть кабіни валяється коло переєзда, скрізь іскарьожені трупи. На переєзді лежала Андрюшина сумка, спортивний костюм, бутц і кришка від телефону. Я злякався, начав піднімати людей, які лежали рядом. Андрюші не було. Пробіг дальше метрів 500. Друга часть маршрутки висіла на поїзді. Глянув — лежить мій син і ще один чоловік. Витяг Андрюшу, начав пульс на шиї мацати. Коли поклав його на сніг, з ушей потекла кров і открились зрачки. Рядом лежала моя двоюрідна сестра Тамара Худолій. Трошки далі — ще люди. Я повідривав од маршрутки занавєски і всіх понакривав.
— Перед смертю в Андрюші навіть серце не йокнуло, бо був у навушниках, — над труною із сином плаче 38-річна Оксана Гладенко. — В інших на лиці був переляк, а в нього — ні. Лікар сказав, що помер миттєво. Я нікого не звинувачую. Жінка того водія вибачалася перед усіма за чоловіка. Не держу на неї зла, бо то мені дитину не верне.
Із Андрієм на тренування їхав 14-річний Олександр Заговора із сусіднього села Вири. У момент зіткнення хлопці розмовляли. Олександр вижив.
— Цей Саня застряв перед колесом поїзда, — згадує 60-річний Сергій Твердохліб із Біланів. — Йому ноги зажало, руки стєклом порізало. Мій зять витягнув Сашка, він потихеньку пішов додому. Тоді стало погано, повели в лікарню.
Село Білани належить до Вирівської сільської ради. Тут живе понад 800 людей. Є загальноосвітня школа і дитячий садок. Більшість жителів працюють у Сумах.
7 
70