— Он рвал траву ручками, испытывал сумасшедшую боль. А его били трубой и гаечным ключом, трощили ребра. Ни одной целой косточки не оставили. Плоскогубцами рвали уши, живот, вырывали куски. Так друг перед другом козыряли, — 37-річна Оксана Шешкіна з міста Шахтарськ Донецької області гладить портрет сина 18-річного Родіона Артозея. Вночі 18 липня його закатували двоє знайомих.
— Того вечора Родіон був у кафе з друзями Яриком і Ромою, — згадує Оксана Шешкіна. — Туди ж зайшли місцеві мажори Сергій Прохоров і Микола Данилик. Вивели Родіона з хлопцями. "Убивать будем медленно" — почули дівчата за сусіднім столиком. Біля входу стояв "Ланос", який Коля взяв у діда. Прохоров наказав сину: "Лізь у багажник" і Родіон поліз. Це все бачили люди, які були в кафе, таксисти. Заступилися б, якби син кричав. Повезли його на пустир. Я питала міліцію: "За що?" — "Просто так, ради забавы, были под кайфом". Вранці мені подзвонили з міліції: "Принесіть документы Родіона, він свідок". Я принесла, а мені: "Він у морзі".
— До конца жизни не забуду тот душераздирающий крик жены, — згадує вітчим загиблого 40-річний Олександр Шешкін. Він виховував Родіона з 2 років. — После этого мы переехали в Кировское. В Шахтерске все напоминает о сыне.
Шешкіни показують відеозапис із похорону. Обличчя Родіона темно-синього кольору.
— Били по всьому тілу, один стрибнув колінами на голову, — продовжує Оксана. — Потім перевезли в інше місце. Коли витягували з багажника, син захрипів. Додушили його рюкзаком. А Ярик і Рома за всім мовчки спостерігали. Один із них сирота, другий із багатодітної родини. На похоронах я питала, чому не вступилися. "Боялись, бо і нас те саме могло чекати". Вранці вбивці протверезіли, хотіли прибрати і їх, але хлопці десь потікали, зараз переховуються.
18 липня 21-річного Сергія Прохорова та 19-річного Миколу Данилика затримали. На завершення слідства вони чекають у Донецькому слідчому ізоляторі. У Шахтарську їх називають мажорами. Дядько Прохорова — депутат обласної ради від Партії регіонів, двоюрідний брат працює в карному розшуку Шахтарська, покійний батько був кримінальним авторитетом. Дід Миколи Данилика — пенсіонер МВС, 20 років працював на керівних посадах у міліції, очолював карний розшук Шахтарська.
— Прохор и его компания весь Шахтерск держат в страхе, — розповідає по телефону приятелька Родіона Олена. Прізвища просить не називати. — Прохор может запросто побить. Один мужчина когда-то сделал им замечание, то ему сломали ногу. Они не контролируют себя, нападают толпой. На свободе — два старших брата Прохора, они беспредельщики. Уже к одному свидетелю приходили: "Ты не мог сказать, что ничего не видел?".
Сергія Прохорова засуджували двічі: за завдання тяжких тілесних ушкоджень, групове хуліганство, грабіж. Обидва рази отримав умовний термін.
— Ми боїмось, що і цього разу відкупиться, — кажуть Шешкіни. — Якось він побив чоловіка до втрати пам'яті, той довго в лікарні лежав. А суддя перекваліфікувала "грабіж" у "дрібну крадіжку", "тяжкі тілесні" — у "легкі". Це коштувало Прохору 50 тисяч гривень. Другого разу напав на шахтаря, який зняв гроші з банкомату. Приїхала міліція, а Прохор їм руки потискає. У березні його випустили з залу суду. Перед цим старші брати Прохора ходили по училищах, збирали гроші на відкуп. Казали: "Прохор вийде — не забуде". Хто 50 гривень давав, хто сотню. Ніхто не ризикнув відмовити.
Підозрювані відмовляються свідчити. З ізолятора спілкуються з друзями через соціальні мережі в інтернеті. На запитання: "Как сидится?" відповідають: "Лучше, чем тебе ходится". Сергій написав, щоб його чекали через 10 років. 18 вересня спливає термін утримання їх під вартою. Його мають продовжити або звільнити підозрюваних.
Родіон Артозей закінчив місцеве училище, планував вивчитися на лікаря. Його мати працює продавцем, вітчим — на шахті. Виховують ще 5-річного сина.
8 
35413
Коментарі
4