— Сироти для мене — особенні діти. Їх треба захищати. Знаю, бо певний час жила в інтернаті. В селі кажуть, набрала їх заради грошей, не дбаю. Хай візьмуть з інтернату хоч одну дитину й покажуть, як треба глядіти. Ніхто ж не хоче, — говорить 42-річна Світлана Свиридюк із села Сигнаївка Шполянського району на Черкащині.
Жінка має доньок 23-річну Софію і Яну, 19 років. 2014-го заснувала дитячий будинок сімейного типу. Взяла сімох прийомних дітей. Зараз Анастасії 17 років, Юрію — 16, Дмитру — 11, Катерині — 9, Дарині й Анастасії — по 6, Віталію — 4. Односельці збирають підписи, щоб будинок розформували. Запевняють, Світлана використовує дітей як робочу силу.
Сигнаївка — за 67 км від Черкас. Тут живуть майже 1900 людей. Є залізнична станція, школа, дитсадок, кілька продуктових крамниць. Місцеві показують дорогу до будинку Світлани Свиридюк. Дорогою нарікають на неї.
— Дітки в неї ходять голодні, босі. Просять по селу їсти. Хто яблуко дасть, хто кусок хліба, — каже 33-річна Юлія Коваль. — Ця жінка поміняла три села. Із двох попередніх її вигнали. Прийшла до нас, зробила будинок сімейного типу. Люди обурені. А вона відкрито каже: "У мене такий бізнес".
— Іспользує дітей як рабів. О шостій встаю, то вони вже работають, — додає Тамара Завгородня.
— Одному хлопчику я винесла шматок хліба. То враз ковтнув. Питаю: "Вас що, мамка не годує?" А дитина: "Тільки зранку тарілку супу. А далі треба заробить", — розповідає 57-річна Марія Прохорова, сусідка будинку сімейного типу.
— У селі її називають Свєтка-мужик. Дуже проблемна. На кутку з усіма перегризлася, — каже 47-річна Наталія Ільченко. — Якось я на городі знайшла Світланину дохлу собаку. Відтягнула їй у двір. Моя донька спитала, нащо нам її підкинула. То Світлана вчепилася дитині в горло. Ледь відтягли. В дочки вся шия була синя. У поліцію не зверталися, пожаліли. Після того ще дохлого кота нам підкинула.
Будинок Світлани Свиридюк — цегляний, побілений. Паркану немає. Поряд із двором стоїть криниця. Господиня запрошує до хати. У ній чотири кімнати. Дві — дитячі. По кутках стоять ліжка з ортопедичними матрацами, на підлозі лежать килими, на стінах — малюнки казкових героїв.
— Люди завідують. Думають, у дитячих грошах купаюся. Збунтувалися. Виплати всі на дітей трачу. Купую одяг, їжу. Кімнати обставлені, на ліжках нові матраци, подушки. Регулярно приїжджають перевірки з району, області. Жодних претензій нема, — розповідає Світлана Володимирівна. — Мої рідні доньки вже дорослі. Софія в Польщі працює, Яна в Києві навчається. Колись старша привела до нас подругу Свєту. Просить: "Можна, вона з нами поживе? У неї мама померла, батько — алкаш". Я дозволила. На неї ніхто грошей не давав. Вона вже вийшла заміж, має 5-місячну дитину. Помогли їй хату в Сигнаївці купити.
Світлана Свиридюк із чоловіком розлучилася 13 років тому. Раніше працювала кондитером, однак її скоротили. На сімох дітей щомісяця отримує близько 12 тис. грн допомоги. Обробляють 13 соток городу, тримають корову, курей.
— Діти після дитбудинку не вміли ні прибирати після себе, ні ліжко застилати. Стараюся навчити. Бо як поїдуть, хто про них подбає? Найважчу роботу роблю сама. Або прошу допомогти свою доньку, куму, подругу. Діти в мене не голодають. Зранку їли вареники. На день ось борщу наварила, — жінка проводить на кухню, показує 10-літрову каструлю. — Хліб печемо самі. Двох діток взяла із вродженими вадами серця. Поробили їм операції. За кожну віддала по 13 тисяч.
Меншенькі мені часто подарунки роблять, — зі столу дістає паперового півника, квіти. — З бісеру плетуть гарні вироби. У школі залишилася сакура, вдома є бабочки.
— Як попала в сім'ю, стало морально легше, — розповідає прийомна донька 17-річна Анастасія. Навчається на першому курсі Канівського коледжу культури й мистецтв. — Називаю Світлану мамою. Навчила мене їсти варити, прибирати. Живемо дружно. Як щось робимо, то разом. Ніколи на нас не кричить, важко працювати не змушує.
У вересні Світлана посварилася із сусідом Володимиром Кирилюком. Чоловік побив її палицею. Після цього односельці почали збирати підписи проти жінки.
— Все отут відбувалося, — розповідає 70-річна Неля Яківна, мати Світлани. Показує на місце перед хатою. — Свєта прив'язала корову біля Кирилюкового городу. Там були бур'яни метрів чотири заввишки — лопухи, амброзія. За це він прийшов і побив доньку держаком від лопати. Я пробувала відтягти, але він перебив мені руку. Все дворище було в крові. Діти на веранді зібралися, плакали. Просили: "Мамочко, не вмирай". Коли Свєту несли до хати, викликали "швидку" і поліцію.
У районній лікарні в Світлани виявили тріщину в черепі. Поліція відкрила кримінальне провадження за фактом побиття.
— Зараз Кирилюк просить Світлану забрати заяву. Якщо ні — зробить усе, щоб будинок розформували, — говорить інший сусід Сергій Бондар, 44 роки. — Проти Свєти йде настояща травля. Розказують, що дітей не годує. Вони з дитбудинку. Ще не звикли, що їжа є і нікуди не дінеться. Може, й просили у кого яблука.
— Ніхто дітей не експлуатує. Гарно одягнені, нагодовані, — каже 52-річна Галина Григор'єва, начальник служби у справах дітей Шполянського району. — Не можна вважати насиллям, коли діти прибирають своє робоче місце чи іграшки. А що сапають на городі бур'яни — то це нормальна річ для села. Люди обливають родину брудом через особисту неприязнь.
"За дітьми не дбає. Змушує багато працювати"
— Світлана переїхала до нас два роки тому із сусідньої Наточаївки. Купила велику хату, взяла з інтернату дітей, — розповідає 54-річний Сергій Ошовський, сільський голова Сигнаївки. — Спочатку вони ходили до нас у школу. Через село пролягають траси державного значення. Дітей мають проводити дорослі. Світлана цього не робила. Коли стали вказувати, перевела їх в Наточаївку. За дітьми не дбає, як слід. Змушує їх працювати. Дозволяє випасати корову на залізниці. Це небезпечно. Село жило мирно.
Зараз постійні сварки. Світлана з усіма сусідами пересварилася.
3 
1
Коментарі