2 жовтня в Одесі ховають працівника Державтоінспекції 40-річного Олександра Розмаріцу та 21-річного бійця спецпідророділу "Беркут" Віктора КожекА. За два дні до того біля села Кошари Комінтернівського району Одеської області їх розстріляли кілери.
Прощаються з міліціонерами в одеському Будинку офіцерів. Зранку перекривають вул. Пирогівську. Приїздять автівки та двоповерхові автобуси. Шикуються міліціонери, Державтоінспекція, спецзагони "Беркут", "Альфа", "Сокіл". У кожного в руках по кілька квіток. До зали заносять вінки та корзини з трояндами.
— Боже, сколько людей и цветов. — стиха каже огрядна жінка чоловікові в чорній шкірянці. — И какой нелепый повод.
До 10.00 вхід до Будинку офіцерів оточений міліціонерами. Стоять мовчки. Чутно гуркіт транспорту на сусідніх вулицях. До входу пропускають два білих мікроавтобуси з написами "Похоронна агенція "Анубіс".
— Бойцы вернулись с фронта! Смирно! — звучить команда. Курсанти почесної варти беруть на плече карабіни, шикуються. З мікроавтобусів чоловіки в чорних сорочках виносять дві труни.
Під руки родичі ведуть матір Віктора Кожека. Удову 29-річну Ганну Розмаріцу підтримує брат загиблого Іван. Біля жінки двоє доньок — 7-річна Ганна та 4-річна Аліна. Менша тулиться до матері, старшу веде бабуся. До холу дітей не пускають. Розмаріци заходять у приміщення.
— Вітюшенька, — закриває обличчя руками Алла Кожеко, матір загиблого "беркутівця". Жінка хитається, її тримають за плечі. Заплющує очі.
Загиблі лежать у формі. Біля них у головах поклали по ордену. Обличчя загримовані. Помітно, що у Розмаріци ушкоджений правий бік голови.
Міліціонери кладуть квіти до ніг загиблих. Труни швидко наповнюються. Кожні 2 хв. букети виносять. Із загиблими прощаються кілька тисяч людей.
Об 11.30 до холу підходить одеський міський голова Олексій Костусєв та міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов.
— Хватило совісті приїхати, — перешіптуються в натовпі. — Хай іде у відставку. Пацанів у 21 рік кидають на затримання кілерів.
— Ну, не может же Могильов отвечать за каждого идиота на месте, — додають інші.
За 2 год. із холу виносять два хрести. На металевому табличка "Кожеко Виктор" і дата народження, на дерев'яному — "Розмарица Александр Николаевич". Виносять дві труни. У кількох курсантів із почесної варти котяться сльози.
Тіло Віктора Кожека везуть у місто Котовськ, де живуть його батьки. Він — єдиний син Алли та Андрія Кожеків. Друзі розказують, що до служби ставився відповідально.
— Робота забирала в нього багато часу, — говорить друг покійного Євген. — У нього навіть дівчини не було.
Олександра Розмаріцу повезли у село Білка, під Одесою. Поминальний обід за ним відбувається у кафе "Тисяча й одна ніч" в Одесі. Вдову по черзі обіймають родичі та колеги.
— Не можу повірити, що брата немає, — каже російською Іван Ромаріца, 32 роки. — Саня був такий веселун, душа компанії.
До міліції Олександр працював перукарем, далекобійником, стюардом та барменом. Закінчив академію МВС із відзнакою.
— Робив у міському ДАІ, охороняв Галину Климович, слідчу з Генпрокуратури. Вона займалася тоді отруєнням Ющенка. Років три назад перейшов в обласне ДАІ, у спецпідрозділ "Кобра", був інспектором. Стало ще тяжче — бо працював тільки в нічні зміни.
Іван згадує останній день брата.
— Аня казала, Саня трохи проспав. Хоча він завжди пунктуальний, акуратний. Ніколи з дому не вийде з нечищеним взуттям. А тут наче не хотів іти, — згадує. — Швидко зібрався. Навіть не поїв.
Іван каже, що правоохоронці "вели" кілерів довго. Олександр мав їх зупинити біля Кошар, перевірити документи, бо "Беркут" автівку зупиняти не має права.
— Брат підійшов, представився, попросив документи. А в нього полетіла граната. Він побачив. Крикнув: "Граната!" "Беркутята" зразу лягли. Це їх і спасло. Саша прийняв удар на себе.
Олександр Розмаріца із дружиною Ганною винаймали двокімнатну квартиру.
— Я просив Могильова помогти Ані з квартирою, — каже Іван. — Обіцяв помогти.
Іван згадує, як востаннє бачив брата.
— Рвали в батьків виноград, — мружиться від сліз. — Думали, вина домашнього наробимо. Обірвали, випили по пиву. Саша весь час хвалився доньками.
5 
35413
Коментарі
2