— 14 березня Назарчика виписали з лікарні. Вже їсть, п'є. Зараз біля мене грається машинками. Радіємо, що дитина приходить у норму. Через місяць, можливо, піде в садок. Та все одно переживаємо, яким боком вилізе та анестезія, — розповідає 35-річний Сергій Сачук із Луцька.
5 березня його 5-річному синові Назару вирізали апендикс. Коли дитину перевели в палату, батьки помітили, що анестезіолог нетверезий.
— У суботу ми планували їхати в село до бабусі. Малий сказав, що животик болить. Почав блювати, скаржився на біль у правому боці. Аналізи підтвердили апендицит. В обласній дитячій лікарні вирішили негайно оперувати, — пригадує Сергій Сачук. — До моєї дружини підійшов анестезіолог Олег Шелест, назвав перелік ліків, які треба купити. Запевняв: "Після операції сидітиму над малим, поки не відійде від наркозу". Казав, що в лікарні є анестезія вітчизняна й імпортна. Питав, яку хочемо. Вибрали кращу, за яку після мали заплатити 200 гривень. Дружині лікар сподобався.
Операція почалася о 17:10. Через півгодини дитину вивезли з операційної.
— Ми біля ліфта чекали. Анестезіолог на каталці привіз Назарчика, той ще спав. Дивлюся — лікар у стінку впирається. Думаю, може, каталка неправильна. У палаті Шелест взяв дитину на руки, переніс на ліжко. Став і розповідає дружині: купіть обезболююче, свічки поставте, погодуйте, дайте водички. Потім каже: груддю погодуйте. Вона здивувалася — дитині ж 5 років, — продовжує Сергій.
— Жінки в палаті теж насторожилися: "Ви щось не те кажете. Дитині після операції не можна їсти й пити". Він подивився: "Можна, трошки можна".
Я вийшов у коридор. Питаю в медсестер, чи він не п'яний. Сказали, що лікар після інсульту — тому порушена мова. А в малого посиніли губки та нігті, язик западав. Був холодний. Медсестра почала його відтирати. Лікарі забігали. Згодом знайомий медик пояснив, що анестезіолог в операційній зарано відключив дитину від апаратів.
Сергій шукав Шелеста по лікарні. Викликав поліцію.
— Питаю медсестер, де він? Ніхто не признається. Прикривали. Поліцейські порадили сфотографувати карточку — інакше замінять прізвище. Дружині її не хотіли давати — мовляв, медкарту надають, якщо є заява з прокуратури. Я в інтернеті знайшов права пацієнтів. Цитував статті закону — дали карточку. Усюди стояло прізвище Шелест. Головний лікар казав, що в лікарні використовують лише сертифіковану вітчизняну анестезію. За що ми мали платити? За графіком цей анестезіолог мав бути на роботі до 21:00. О 18:40 я передзвонив йому на мобільний — він сказав, що вже вдома, в Ківерцях. Поліції не відчинив дверей. Пацієнти в лікарні письмово підтвердили, що він був п'яний.
Потім дзвонила його дружина. Я нашу розмову записав на диктофон. Плакала, просила, аби я пробачив її чоловіка, зупинив справу. Визнавала, що був п'яний. Кажу: "На моїй дитині мало біди не сталося. Якщо пробачу, може статися трагедія з іншою". Вона говорила, що в цей день він мав їхати в Одесу, спішив на поїзд. Але для чого було пити в операційній?
Справу розслідує поліція. Олег Шелест з 9 березня пішов на лікарняний.
— У нього гіпертонічна хвороба, можливо, й захворів, — каже 58-річна Людмила Гагаловська, виконувач обов'язків головного лікаря Волинської обласної дитячої клінічної лікарні. — Та справу доведемо до кінця. Раніше таких скарг на Шелеста не було, але факти вживання алкоголю траплялися. Тоді давали шанс на виправлення, але він ним не скористався.
4 
35413
Коментарі