У середу вранці загасили пожежу на базі нафтопродуктів "БРСМ-Нафта" у селі Крячки Васильківського району на Київщині. Резервуари з пальним горіли дев'ять діб.
16 червня вранці база оточена кордоном правоохоронців. Нікого не пускають. За кілометр звідти на посту чергують двоє нацгвардійців та четверо активістів "Правого сектора". Кажуть, далі — карантинна зона.
Олексій із "Правого сектора" веде ближче до місця пожежі. За 150 м до бази перепиняє озброєний автоматами патруль міліціонерів. Зі схилу видно згарище з розбитими бочками та пропаленими до рам пожежними автомобілями. Тхне горілою гумою, бензином.
Біля двох уцілілих резервуарів — два десятки пожежників у сріблястій уніформі. Перекачують пальне на сусідню нафтобазу КЛО.
Неподалік бази звели табір для відпочинку рятувальників — польова кухня, кілька великих військових наметів. Поблизу крайнього на матрацах курять троє спітнілих пожежних.
— Горло капєц, як дере. Папіроса хоть трохи спазм знімає. Треба буде на флюорографію сходити. Чую, в легенях літр бензину осів, — розповідає 45-річний Владислав Башловка, рятувальник з міста Малин на Житомирщині. — На тому місці ніколи нічого не ростиме. Там земля прожарена на 5 метрів углибину, а загрязнєнія дизельом пішло на десятки метрів під землю.
— Сорбент — це такий пісок, що мав би то нейтралізувати. Але його не 5 тонн сюди треба, а 5 тисяч тонн, — пояснює. — Серед бази є пожарний водойом. У ньому води не осталось — одна масна жижа. Ми запропонували викачати. Нам сказали — не ваше дєло. Фактично, все піде у ґрунтові води.
З намету виходить полковник. Вимагає, щоб журналісти негайно пішли.
— Наскільки я знаю, там работніки щось начудили. Перекачували бензин з великої бочки до малої, він потік і попав на мотор помпи. Від того загорілося, — каже працівник бази КЛО 50-річний Валерій Пекар. Його машину оглядають міліціонери. — Дістали з тими перевірками. Коли не поїдеш, дивляться на мене, як на врага народу.
Села Крячки, Кобці і Путрівка розташовані у 2-кілометровій зоні від нафтобази. Перші чотири дні над ними стояв стовп диму.
— Кобці і Крячки — це малі села, там переважно стоять дачі киян. Понятно, що коли загорілося, вони повиїжджали. А місцевих чоловік 30 залишились, не кинули господарку, — розповідає Марина Степанюк, поштарка з Путрівки. — Дехто дітей відправляв до родичів на пару днів. У лікарню з наших ніхто не попав. Але на частину села випав чорний дощ.
З магазину на центральній вул. Фрунзе у Путрівці виходить 43-річна Олеся Лихо. Купила лаваш та буханку хліба. Веде до свого двору на вул. Пушкіна.
— Хмара накрила десь 250 хат у селі. Як нам пояснили в санстанції, це концентрат води і сажі, що осів у нас із дощем. Вони робили заміри, — розповідає дорогою.
На подвір'ї гавкають два собаки. Будинок та літня кухня — в чорних плямах. Так само плитка перед хатою, трава і декоративні гноми в саду.
— Виїжджати люди не спішили. У селі за рік сталося багато грабежів — хати обібрали, коли господарів не було вдома. Дітей на вулицю не випускали, вночі доводилося вікна шторами закривати, бо вогонь видно було. І в горлі трохи дерло.
Веде до пластикового білого столу біля квітника. Показує кілька уламків заліза.
— Це ми на городі знайшли. До нас долетіли шматки бочки. Картопля, морква, цибуля — все в сажі. СЕС каже — можете їсти, але помийте, — продовжує Олеся Лихо. — Персики доведеться викинути. А полуницю їла і цибулю. Ніякого присмаку немає. В нас люди злі на столичного мера Віталія Кличка. Він додумався сказати: "Слава Богу, хмара не йде на Київ". А те, що тут тоже люди живуть, йому все одно.
2 
1
Коментарі