— Я зігнутий був, вибирав хрін на своєму городі. Дмитрівна ходила по полю. Відчув, як куля над головою пролетіла, потім — другий раз. І третій. Може, і в мене попало б, якби розпрямився. Чую Дмитрівна зойкнула. Дивлюсь, вона впала. Підбіг до неї — в крові вся. Я — колишній військовий. Прикинув, що кулі летіли з боку пилорами. Між нею і нашими городами — ряд кукурудзи сусід посадив. Не бачив, щоб хтось утікав чи хоча б рухнувся, — згадує 55-річний Володимир Калитка із села Мальчиці Яворівського району на Львівщині.
24 вересня його сусідку 77-річну Софію Снєду хтось застрелив на власному городі. Жінка збирала картоплю. Куля пробила черевну порожнину, зачепила аорту. Володимир Калитка скликав сусідів, зателефонував у "швидку". За 40 хв. жінка померла.
— Я на городі з дочкою була, — розповідає 74-річна Марія Колобач, сестра Софії Дмитрівни. — Сусідка кричить: Маріка, твою Зоньку застрелили! Як, кажу, застрелили? Хто? Кинули все, побігли. Прилітаю, там купа людей, всі щось з дому несуть: хто — бинт, вату, хто — воду. Та сестру вже білим покривалом накрили. Кров'ю спливла, не годен ніц зробити. Їй же від тої пулі печінку розірвало і всьо всередині. Як забрали на експертизу, то кулю зразу навіть знайти не могли. Вона аж до плеча дойшла.
Село Мальчиці — за 30 км від Львова. 30 вересня опівдні людей на вулицях мало.
— Люди настрашені теперка. Уявити собі, що в такому глухому селі застрелять бабцю на полі, то була фантастика. В мене двоє дітей. Біля покійної недалеко город маємо. Того дня пощастило, не пішли. А якби вийшли з малими і в них попало? — говорить 36-річна Ірина.
Проводить до обійстя вбитої. На подвір'ї порається 51-річна Леся Рибак, донька Софії Дмитрівни. Виходить до брами.
— Без мами, як без рук. Мене ніщо не слухається на її господарці. Кличу кури — не йдуть, гуси — таке саме. Всьо хоче своєї господині, — витирає чорною хустиною очі. — Звідси он усе, як на долоні видно, — показує місце вбивства. — Через дорогу — город, де мама була. Капуста ще не вибрана, всього насадила. І навіть подумати собі бідненька не могла, що вийде по картоплю і вже додому не повернеться.
Софія Снєда жила сама. В Мальчицях мала ще рідну сестру й брата. Дві дочки, син, шестеро онуків і двоє правнуків живуть у Львові.
— Дуже роботяща була. Ми з сестрою Ірою завжди з нею сварилися: мамо, нашо вам стільки того поля? А вона: нє, робитиму, вам поможу. Ласкава була, добра, всі сусіди її любили, — розповідає Леся Рибак. — Того дня пішла дозбирати картоплю — її напередодні виорали. Одне відерко віднесла на купку, а друге — не встигла. То хтось із місцевих зробив. Хто чужий би сюди приїхав і чого? — ридає дочка.
Експертиза встановила, що стріляли з малокаліберної гвинтівки. Такою можна полювати на качок та дрібного звіра. За 3 км від Мальчиців розташовані мисливські угіддя спортивного клубу "Динамо".
— Минулих вихідних відкрили сезон полювання на дику качку. То наче трохи далеко від села, але постріли чути. Туди з'їжджаються люди звідусіль. Говорять різне. Може, хто з місцевих так до полювання готувався? Єдине в чому впевнений, що навмисне бабулю ніхто застрелити не хотів. Вона була дуже добра і звичайна жінка. Не мала ворогів. Вона — моя сусідка, ще й тітка, — каже сільський голова Мальчиць 55-річний Євген Сабадаш. — Тепер міліція ходить по селу, і я ходжу. Говорю з людьми. Най би вбивця прийшов і сам признався — йому родичі простять. Може, який пам'ятник поставить. Та і в міліції за таке йому би строк зменшили. А так буде з гріхом жити.
Міліція розглядає три версії вбивства.
— Стріляли з малокаліберної гвинтівки. Могли зі свиноферми або з пилорами. Або якийсь перехожий вистрілив у той бік. Все це з'ясовуємо, — каже заступник керівника Яворівського райвідділу міліції Ігор Хоній, 45 років.
7 
35413
Коментарі