Киянка 54-річна Ірина Рабченюк осліпла на праве око після того, як 1 грудня торік на майдані Незалежності її побили "беркутівці". Тоді вони розганяли мітинг.
— Ми ходили на Майдан сім'єю: я, чоловік, син і дочка, — згадує Ірина Василівна. — Ішли вулицею Інститутською, коли почали пускати газ, вибухали шумові гранати. Чоловікові стало зле, відійшли подалі. Хтось крикнув: "Виведіть жінок і дітей!". Ми почали тікати. Діти почули, як кричать побиті, вернулися їм на допомогу. Біжать, а назустріч — "беркутівці" з кийками. Вони перелякалися, побігли звідти. Дочку спецназівець догнав, двічі вдарив по спині. Син зачепився об бордюр, упав. Я підбігла, допомагала звестися. Тут той кіборг у шоломі наскакує, з ходу лупить мене по голові. У мене потекла кров носом і ротом, я стала захлинатися, впала. Думаю: "Буде добивати". Тут підбіг чоловік, "беркутівець" і його вдарив. Чоловік утратив свідомість, дістав струс мозку. Потім кіборг добив сина і втомився.
— Це було за 200 метрів від повороту на вулицю Банкову. Там стояли кияни, вони дивилися, і все, — додає чоловік 58-річний Петро Рабченюк. — Ніхто спротиву не чинив. А "Беркут" бив усіх, хто попадав під руку, цілив у голову. Страшно було. Люди лежать, а їх добивають.
Ірину Рабченюк, як і решту скалічених, відвезли до лікарні №17.
— Уявіть, одним ударом "беркутівець" розбив мені обличчя, око, розтрощив носа, зламав кістку. Два тижні не могла встати з ліжка. Мені зробили операцію на носі та дві — на оці. Після контузії розвинулися глаукома і катаракта.
Зараз потерпіла не бачить на праве око. Чекає ще операції.
— Зараз справу побиття розслідує прокуратура. Але ми туди не звертались. Я все життя у прокуратурі працював, довгий час — разом із Пшонкою (генеральним прокурором Віктором Пшонкою. — "ГПУ"). Знаю, що звертатися немає сенсу. Там і так усе знають, але ніхто не здасть своїх.
Ірина Василівна — учитель-логопед столичної гімназії №323. Її чоловік на пенсії. Діти щотижня ходять на Майдан. 1 січня вперше після побиття привезли туди й матір.
— Відвезли машиною, покатали в інвалідному візку. Набралася сили, — говорить Рабченюк.
— Відступати нікуди, — додає 28-річний Ярослав Рабченюк. 15 січня вкотре збирається на Майдан. На руки й ноги надіває захисні щитки.
2 
1
Коментарі
1