— Усе село збунтувалося проти Сергія. Нема сил. Хто не піде в церкву, потім плюється. Батюшка читає сепаратистські проповіді. Каже, наша влада — хунта, армія — каратєлі: "Хай їх там доб'ють, хай вони заллються кров'ю. А як Путін прийде, буде і вам — п… єц". І таке на кожній службі, — розповідає 53-річна Надія Бородавка, продавщиця магазину в селі Пасічна Баришівського району на Київщині.
13 вересня селяни вигнали з церкви настоятеля 42-річного Сергія Кушніра, написали заяву в міліцію. До з'ясування обставин храм опечатали.
— Він не хотів церкву віддавати, — згадує 64-річна Любов Кущ. Із чоловіком 65-річним Сергієм Олександровичем заходять до магазину. — В ту суботу служби не було, він звіз із району батюшок Московського патріархату, закрилися всередині і сиділи до ночі. Потім ті батюшки вийшли і сказали, що Сергія відсторонили. Скоро громада буде рішать, яка в нас буде конфесія. Всі хотять до Київського патріархату. Голосуватимуть 592 людини, майже 500 уже підписались за перехід.
— Раніше ми не понімали, шо є російський патріархат і наш. Знали тільки, що є католицька церква і православна. А як почалася війна, стали розбираться. Наші діти гибнуть на фронті, а ми будем спонсірувать московського патріарха Кирила? Люди збунтувались. А Сергій зірвав із магазину синьо-жовтий прапор, — продовжує Надія Бородавка.
У Пасічній не було церкви. 2007-го селяни заклали фундамент Свято-Троїцького храму. За два роки збудували й відкрили. Сергія Кушніра запросили церковним старостою, згодом він став настоятелем.
— Ми вибрали його, бо на когось треба було оформлять документи, — додає Любов Петрівна. — На церкву зібрали 200 тисяч, ще було багато спонсорів. Сергій схопив гроші, поїхав у Лавру і звідти вийшов священиком. Від нього тільки й чули, що йому треба на бензин і дітей годувать. Гроші, що якась баба несла, йшли через касу. Великі суми — через батюшку. За пару років купив участок, побудував хату.
2011 року селяни вперше поскаржилися на настоятеля.
— Поїхали з колективним листом у Лавру до митрополита Павла. Він набрав отця Серафима, включив громкоговорітєль. Той каже: "Як ми можемо зняти священика, якщо він построїв церкву? А люди хай моляться", — продовжує Любов Кущ. — Сергій влаштував сімейний бізнес. Жінка — пєвча, теща свічки продає. Скрізь свічечка півтори гривні стоїть, у нас — 5. За похорон кругом платять 300 гривень, у нас — 1200. Люди несуть у церкву, що можуть: водичку, пєчєньку, хлібинку, бутилочку "Кагору". А Сергій кричить: "Мої діти такого не їдять! Несіть качественну ковбасу, мандарини, апельсини".
Свято-Троїцький храм стоїть у центрі села. Вхід опечатаний. Сергій Кушнір живе за 200 м. Зелені 2-метрові ворота зачинені. Сусіди кажуть, що Кушніри виїхали.
— Батюшка проповідує не Слово Боже, а політику Путіна, — розказує 35-річна Оксана. Її хата напроти церкви. — Недавно зустріла одногрупника. У нього друг погиб в АТО, а батюшка назвав його каратєльом.
— У батюшки давно не порядку з головою, — говорить її подруга 26-річна Тетяна. — Казав, що помаду роблять із собак, а ми їх убиваємо — грішимо. А він що робить? Хіба не гріх жити в Україні і проповідувати за Путіна? А називати козлами тих, хто загинув на війні? Він не хоче править за наших солдатів.
У Кушнірів четверо дітей: 16-річний Олексій, 13-річний Єлисей, 10-річний Макарій і 3-річна Марія. Хлопці навчаються в Баришівці.
— Матушка Тетяна не працює. У них три машини. Він їздить на старій іномарці, матушка — на новому "Деу Матіз". Ще є джип, — додає Оксана.
Сусіди розповідають, що тиждень тому отець Сергій штурхав 16-річного Володимира, який ішов у футболці з тризубом.
— Не пишіть, бо Сергій мене підпалить, — каже Ольга, мати хлопця. — Вова йшов додому з маршрутки. Привітався до Кушніра, той мив машину. Побачив тризуба — і як схопив сина за барки. Сказав, що тризуб — знак антихриста.
Із хати виходить 71-річна Віра Іванівна, свекруха Ольги. Сідає на лавку.
— Підеш у ту церкву — тільки гріха наберешся. Дорікає, що ми не ходимо на ранкові служби та вечірні. Каже, ідентифікаційний номер не треба, повикидайте телевізори й антени. А в самого є і телевізор, і комп'ютер.
За дві хати від Кушнірів живе священик Київського патріархату зі столичного Володимирського собору Михайло Сливчук, 56 років. Відчиняє металеву хвіртку.
— Люди скаржаться на священика. Що обіжає їх у церкві, виганяє. Ті, хто починав будівництво, тепер узагалі туди не ходять. Батюшка прийшов до мене навесні, я якраз листя згрібав. Тоді нашого солдата в Криму вбили. Каже: молюсь, щоб Путін ввів війська і так закрутив, щоб кров аж хлистала. Я не міг цього слухати, вигнав. Молодь просила відслужити молебень за наших воїнів, а він повиганяв їх. Почав служити панахиду за загиблими солдатами Псковської дивізії. Священик має казати слово Боже, а не політику. За церковним статутом, священика наймає громада, бо вона будувала церкву й відповідає за майно. Якщо громада хоче перейти в іншу конфесію, то мають зібрати підписи і змінити конфесію та священика.
Речник Української православної церкви Московського патріархату протоієрей Георгій Коваленко вважає, що Свято-Троїцьку церкву захоплюють незаконно:
— Іногородні молоді люди під керівництвом десяти священиків Київського патріархату намагаються захопити храм. А релігійна громада залишається в нашій церкві.
20 вересня громада одностайно проголосувала за зміну конфесії.
2 
35413
Коментарі
1