У ніч на 29 липня 72-річний Дмитро Забейда вистрілив кілька разів у чоловіків біля власного будинку в Черкасах. Двох поранив. Один із них, 34-річний Олександр Дзей помер дорогою до лікарні. Перед цим двоє невідомих пограбували Дмитра Івановича. З рушницею він хотів повернути барсетку.
— То на сусідній вулиці Ільїна було. Мого чоловіка ограбили. Наркомани п'яні підставили йому ножа до горла. Він сильний, але їх більше було. Забрали барсетку. Грошей там було копійки. Але ключі від гаража, авто, квартири. І всі документи — і пенсійне, і на машину. Просив, щоб віддали. А вони: викупиш, — розповідає дружина 72-річна Надія Забейда. Спілкуємося на сходовому майданчику 5-поверхівки на вул. Чехова. — Він охотнік. Ружьйо в сейфі стояло. Узяв його й пішов. Я не бачила, спала. Прокинулася близько другої ночі. Онук за комп'ютером сидів. Діда нема. Зв'язку з ним не було. А тоді, хвилин за 20, міліція приїхала.
Дмитро Іванович перебуває під вартою. До пенсії працював у міліції, був начальником ДАІ Черкаської області до 1993 року.
У дворі 9-поверхівки на вул. Ільїна, де відбулася стрілянина, граються діти. Олександр Дзей загинув біля лавки. На асфальті лежить гілка штучної сакури. Біля під'їзду, в якому жив, траурний вінок "Сашуні від мами і сестри".
— Саша дуже положитєльний. Ми разом робили на будівельній фірмі. Не пив, не дебоширив, всігда поздоровається, спитає, як діла. Жив із мамою і сестрою. Нежонатий. Раніше жив гражданським браком, але дітей не мав, — каже сусідка Валентина Дем'яненко, 57 років.
На дверях Дзеїв кодовий замок. Із квартири ніхто не відповідає.
— Тут молодежь всегда собиралась. Без суда и следствия Сашу обвинили в воровстве, — говорить на балконі першого поверху Інеса Швецова, 53 роки. — Він виріс із моїми дітьми. Завжди поможе.
Поранений 45-річний Євген Ткач живе на шостому поверсі в сусідньому під'їзді. Двері відчиняє мати Людмила Володимирівна, 68 років. Євген худий, невисокий. На грудях має дві забинтовані рани. Від нього тхне перегаром.
— Тільки приїхав із міліції. Треба їхати витягати дробини, — каже жінка.
— Щас только поем. Сутки не ел почти, — каже Євген. — Провел свою девушку с другом Богданом домой. У меня осталось три сигареты. Сели покурить. Тут идет Саша Мазератти (Олександр Дзей. — "ГПУ"). — Чоловік виходить на кухню. Там його товариш Богдан Шевченко, 28 років. Того вечора були разом.
— Це біля лавочки сталося. З нами ще був Максім з вокзала. Познайомилися в той день. Він дуже матюкався. Саша його просив помовчати. Тоді ми з Мазіком покойним пішли посцяти. Тут дід: "Де моя барсєтка?". Кажу: дід, іди шукай, де бухав. Він босий ішов. Ми повернулися до лавочки. Сиділи пили. Знову приходить дід. Мазік повернувся: "Дєд, йди додому спати". Тут бабах — і Саня впав. Ще раз бабах — і мене зацепило. Богдан і Макс утекли. Дід почав перезаряжати. Але щось заклинило. "Скору" визвав мужчина, який проходив. Коли приїхали лікарі, у Саші ще був пульс, але до тями не приходив. У кармані мав пачку грошей. Тільки приїхав із Польщі. Пригощав піврайона.
3 
1
Коментарі
1