— Зазвичай пік зґвалтувань припадає на кінець літа–початок осені. В лютому–березні їх практично немає. Протягом тижня злочинність росте з понеділка по п'ятницю, а на вихідні — зменшується, — розповідає юрист-кримінолог 37-річна Анна Маляр. Говоримо про злочинність 2015-го.
— За останній рік зросла кількість кишенькових і квартирних крадіжок, грабежів і розбоїв. Убивства стабільно становлять один відсоток від загальної кількості зареєстрованих злочинів. Побільшало шахрайств в інтернеті. Там є можливість красти й обдурювати безкарно. Зазвичай кримінальний світ випереджає правоохоронців за технічним розвитком і забезпеченням. Та й закон не завжди встигає за новими видами злочинів. Цього року в Україні затримали чоловіка, який через інтернет довів до самогубства вісьмох дівчат. Дев'ята залишилася жива. Завдяки цьому вдалося викрити його та припинити серію суїцидів. Затримали, а покарати не можуть. Оскільки у статті Кримінального кодексу про доведення до самогубства перераховано, які це можуть бути способи. Серед них немає — "доведення до самогубства через інтернет". Тому до Кримінального кодексу слід внести зміни, аби запобігти подібним злочинам. Однак цього затриманого новий закон не стосуватиметься. Його відпустять на волю. Закон не має зворотної сили. А свої діяння чоловік учинив, коли не було відповідної норми.
Як змінюватиметься криміногенна ситуація 2016-го?
— Рівень злочинності зростатиме через економічну й політичну нестабільність. Населення бідніє, триває війна на Донбасі. Україна не контролює частину кордонів. У результаті утворилися дірки, через які завозять нелегальну зброю та проникають суспільно небезпечні люди. Перехідний період від міліції до поліції також може вплинути на зростання злочинності. Бо контроль за нею тимчасово послаблений.
Ще одна серйозна проблема — люди, які повертаються з АТО. В них відбувається певний злам свідомості. Утрачають страх перед чужою смертю. Деякі бійці нелегально вивозять сюди зброю. Є ризики, що дехто з них вдасться до вчинення злочинів.
Люди якого віку найчастіше скоюють їх?
— Найвища кримінальна активність припадає на вікову групу від 14 до 25 років. У багатьох дітей, підлітків зараз немає можливості відвідувати творчі гуртки, займатися спортом. А це і є ключовою складовою зменшення рівня злочинності. Потрібно зайняти хлопців і дівчат цікавими й корисними справами. Якщо не займатися розвитком дітей та підлітків, ними займеться вулиця. Тренери розповідають, що зараз діє негласна команда влади — закривати дитячі спортивні секції з державним фінансуванням, економлять. А тільки тому, що секція безкоштовна, до неї ходять діти з найбідніших родин. Такі найчастіше й поповнюють ряди злочинців. Тому досі боротьба зі злочинністю нагадує оперування ока лопатою. Наче й діагноз зрозумілий, та правильного лікування підібрати не можуть.
Яким є фаховий рівень українських правоохоронців?
— Відомо, що робота в міліції приваблює не лише охочих боротися зі злочинністю, а й людей із підвищеним рівнем агресії. У міліції є можливість легально задовольняти внутрішню потребу в насильстві. В цивілізованих країнах давно проводять кадровий відбір, що вчасно відсіює таких людей із правоохоронних органів. В Україні досі не використовують цей досвід.
За роки незалежності правоохоронці втратили свою фаховість. Професіоналів залишилося небагато. Дехто перейшов працювати на більш оплачувані роботи — в адвокатуру, до охоронних структур, служби безпеки різних організацій, банків. Лишилися ті, хто не зміг більше ніде влаштуватися.
Жалюгідне фінансування призвело не лише до втрати кваліфікованих кадрів, а й до зниження розкриваності злочинів. Приміром, криміналістична валізка, яку бере на виїзд слідчий, — зразка 1990-х. Наука пішла набагато далі.
Причиною відсутності результативних розслідувань є й тотальна корупція. Коли вкрали телефон, заявила в міліцію. Слідчий сказав: ви знаєте, у мене зарплата — 2 тисячі. А ваш телефон через годину буде за сотні кілометрів. Я не маю коштів шукати його. Натякнув на хабар. За ваші гроші вам розслідують будь-який злочин. Не платиш — зайвий клопіт ніхто на себе не братиме.
Чи можливо побороти корупцію у правоохоронній системі?
— Головна мета протидії корупції — не дати чиновнику зловживати своїми повноваженнями заради власної вигоди. Правоохоронці мають максимально прозоро вести діяльність. У кабінетах слід встановити камери відеоспостереження, а повноваження працівників максимально перенести в онлайн-режим. Приміром, колись справи по судах розподіляв голова суду. Зараз це робить комп'ютер. Підлаштувати під конкретну справу потрібного суддю стало майже неможливо. Є факти втручання в систему, але це поодинокі випадки.
Реформування галузі змінить ситуацію?
— Реформа поліції має чимало приводів для критики. Та навіть погана реформа краща за її відсутність. Дивує, чому серед вимог до кандидатів у поліцейські немає юридичної освіти. Адже в нашій країні є армія юристів, які залюбки працювали б там. Навіщо брати до поліції необізнаних людей і витрачати кошти, аби вчити їх нормам права. Але й такі поліцейські все рівно кращі, ніж ті, що відбивали печінки людям та системно брали хабарі.
Оскільки систему очищують не до кінця, певні схеми залишаться. Роблять це свідомо. Будь-яка влада хоче мати керовану поліцію, що захищатиме її від свого ж народу. Українці вже проявили себе активно й показали, що не дозволять знущатися над собою. Тому влада боїться втратити контроль і близький зв'язок із правоохоронними органами.
Те, що поліція їздить містами з мигалками — плюс. Це відлякує багатьох злочинців. Дисциплінує водіїв. Та переоцінювати їх роль усе ж не варто. Поліцейські працюють вже з наслідками злочинності, а не з її причинами.
Еволюція не буває швидкою. Для реформування системи потрібно щонайменше п'ять-вісім років. Завдяки посиленому громадському контролю спуску працівникам поліції не буде. Маємо побачити позитивні зміни.
40 відсотків скоєних злочинів офіційно реєструють в Україні. Потерпілі в більшості випадків не звертаються до правоохоронців. Приміром, жертви шахраїв соромляться, що їх ошукали. Тому не заявляють у поліцію. Рідко скаржаться й жертви зґвалтувань. А в сільській місцевості взагалі не прийнято звертатися до поліції — лише в разі вчинення найтяжчих злочинів.
Викладає в школі суддів
Анна Маляр народилася в Києві. Юрист-кримінолог, кандидат юридичних наук, адвокат. Викладач Національної школи суддів. Сфера наукових інтересів – політичні злочини, корупція.
Як експерт співпрацює з телевізійними проектами "Говорить Україна", "Глядач як свідок", "Стосується кожного", "Битва екстрасенсів – розслідування".
Багато подорожує. Найбільше подобається італійське місто Верона.
Називає себе "чаєманом" і "сироманом".
Улюблена театральна вистава – "Торчалов" у столичному Молодому театрі. Книжка, що найбільше вразила, – "Наука как свеча во тьме" Карла Сагана.
Живе в Києві. Чоловік Вадим – юрист. Виховують 9-річного сина.
2 
1
Коментарі
2