Як трагедія 2 травня 2014 року вплинула на життя Одеси?
Олена Балаба, 41 рік, громадський активіст:
— Одеса круто взяла курс на українське. Ті, хто прикрашають балкони у національні кольори, більше не бояться, що вночі їм виб'ють вікно. А людей, які мають антиукраїнську позицію, мало хто розуміє. Сценарій ЛНР і ДНР у нас неможливий. Якщо в підступних путінських планах не буде захоплення воєнною технікою, то добровільно місто не здасться.
Ірина Потоцька, 50 років, лікар, волонтер:
— Багато одеситів стали називати себе бандерівцями, торік таке важко було уявити. 2 травня показало, як жорстоко карають гроші, взяті в кредит у Путіна. Багато з тих, хто стояв на Куликовому полі, збагнули, що були заручниками гри Кремля. Люди не хочуть війни, тому обирають спокій і Україну.
Якщо російський телеканал "Лайф ньюз" показує відео з Одеси, то там фігурують одні й ті ж люди, і кадри — зняті на світанку. Знімають десь о сьомій ранку, коли всі сплять, в одному районі і швидко згортаються.
Та в людей залишається страх, що місто у спокої не залишать, що пропутінська колотнеча може розпочатися в будь-яку хвилину. Найгостріше питання — як зробити, щоб Одеса не була окупована.
Михайло Бейзерман, 52 роки, політолог, маркетолог:
— Одеса стала більш українською. Якщо торік була у співвідношенні 50 на 50, то нині тих, хто за "русский мир", явно менше. Частина змінили думку, бо зрозуміли, що їх може чекати. Патріотично налаштовані організації присікають будь-які спроби сепаратистів розказати про своє. Але залишається питання, хто більше допомагає "русскому миру" — сєпари чи псевдопатріоти. В Одесі штук п'ять організацій Майдану. Всі роблять вигляд, що працюють на батьківщину. Насправді — це бажання заробити. Місцевих таке дратує і відштовхує від проукраїнських самозванців, а за одне й української ідеї.
Одесити стали більш організованими. Розуміють, що влада безтолкова і в разі чого треба самому себе витягувати за волосся з халепи. Питання війни десь провисає над кожним, але у нас це відчуття вміють добре приховати. Одеса, як завжди, гарно проводить час, добре їсть, відпочиває. Одразу й не скажеш, що поряд — війна.
Борис Херсонський, 64 роки, письменник, лікар-психолог:
— Ще до подій 2 травня в Одесі діяли дві активні сили — Майдан та антимайдан. Риторика між ними була досить агресивна, але сутичок не траплялося. 2 травня до Одеси з Харкова приїхали ультраси. Це активно обговорювали в соцмережах. Антимайданівці готували наступ. Але міліція була пасивна, не втручалася. Пожежники — теж. Перша машина приїхала через 40 хвилин після того, як у Будинку профспілок виникла пожежа. В одеситів був стрес. Ці події показали людям, наскільки вони незахищені. На травневі свята планують виїжджати з міста або не виходити з квартир. Раніше такого не було.
Сепаратисти пішли у підпілля. Вчиняють вибухи, нищать майно, але діють так, аби не було жертв. Міліція знову бездіяльна — кажуть, що злочинців затримали. Та ми бачимо: або не тих затримали, або ж не всіх.
Поменшало закликів: "Одеса вставай, Росія приймай". Серед молоді — майже всі за Україну. Старше покоління шкодує за Радянським Союзом, але вже теж не хоче до Росії.
Політична ситуація не змінилася. Люди й далі голосують за гречку. До Верховної Ради знову привели Сергія Ківалова. А тепер кажуть: він хоч нічого не зруйнував. Ситуація в Одесі принаймні найближчих п'ять років не зміниться. Немає передумов з боку центральної влади.
8 
1
Коментарі
2