"Добре, син у мене не балуваний. Розуміє, що немає багато грошей аби шикарно його в школу скупити. В цьому році довелося збирати його на навчання на позичені гроші" - про це Gazeta.ua розповіла біженка з міста Горлівка на Донеччині Тетяна Волдирєва. Місяць тому з трьома дітьми втекла на Полтавщину до матері в село Зелений кут Семенівського району. Полтавщина — одна з областей, яка найбільше влаштувала в місцеві школи школи дітей-біженців.
"Ми поїхали з Горлівки, коли над головами почали літати снаряди та військові літаки. Чоловік залишився вдома. Взяли з собою тільки літні речі, бо думали через місяць-другий повернемося. Але не вийшло, там і досі не спокійно. З трьох дітей в мене тільки син школяр. В сільську школу його зразу прийняли, з класною керівничкою познайомилися по телефону, приємна така, запросила на перший дзвоник, - продовжила жінка. - Найважче було з одягом. Грошей не має, живемо на мамину пенсію. То селяни принесли синові брючки, сорочку. А в місцевому магазині на 500 гривень в борг взяли спортивний костюм, змінну сорочку, туфлі. За канцтовари заплатили 250 гривень. Брали недорогі зошити без малюнків. Купили замість кількох ручок побільше ампулок. А портфель невістка подарувала, легше стало".
Жінка каже, нова школа сину подобається. Нових предметів не буде, українську мову він знає добре.
"Тільки жаль, на танців вже не ходитиме, бо знову ж таки треба гроші. А попереду осінь, зима, треба ще якось чоботи, куртки придбати. Надіюся, стане простіше, коли отримуватиму зарплату. Влаштувалася в сільському клубі викладати в гуртку декортавно-прикладного мистецтва".
8 
35413
Коментарі