Пішу ходу в честь пам'яті жертв Голодомору у Львові охороняли 30 міліціонерів

28 листопада у Львові від пам'ятника Степану Бандері до пам'ятника Тарасу Шевченку у центрі міста пройшла мовчазна хода. Так в день пам'яті жертв Голодомору львів'яни вшанували закатованих українців.

О 18.00 до пам'ятника Бандері сходяться люди. Більшість – студенти та молодь до 30 років. Поряд стоять правоохоронці – тридцять міліціонерів супроводжують ходу. Організатори ходи усім роздають лампадки. Попереду несуть плакат з написом: "За глум не сльози - тільки кров".

"Мої батьки завжди уникали тему Голодомору. Тепер мама каже, що просто самі до кінця не розуміли, що у 1932-33 роках відбулося. На уроках історії їм розповідали про посуху, неврожай. Але усі ці факти не сходилися. Тому вони не знали, як мені краще це пояснити, аби не викривити. У мене в школі історію викладала пенсіонерка, колишня комуністка. Такі теми теж їй були не під силу. Я ж гостро відчув, що таке Голодомор, коли прочитав "Жовтий князь" Василя Барки. Там є такі слова: "-Як по-новому грудень? - Зветься: трупень. - Січень — як? - Зветься: могилень. - А ті, що попереду? - Вересень тепер розбоєнь, бо грабували всіх, жовтень — худень, а листопад — пухлень. - А після січня? - Лютий — людоїдень, березень — пустирень, квітень — чумень, а далі я забув", - львів'янин Максим Гірняй долонею прикриває лампадку, аби вітер не загасив вогонь.

Хода йшла колоною по чотири людини. Зійшлося понад 200 учасників. Дорогою перед ходою зупинялися машини, трамваї.
"По сусідству зі мною винаймає квартиру переселенка з Донбасу. Збираюся на ходу, вона питає, куди так ввечері зібралася. Кажу: йду вшановувати померлих від голоду. Вона тільки рукою махнула, каже: "мне это неинтересно". Прикро, бо ж на Західній Україні голоду не було, а ми його пам'ятаємо. Та не маємо права забувати, інакше не вбережемо країну", - зітхає Ірина Онисько зі Львова.
Біля пам'ятника Кобзареві оголошують хвилину мовчання. Дехто молиться.

"Сьогодні по цілому світі вшановують пам'ять жертв Голодомору. Основною ідеєю цьогорічного вшанування є люди праці – ті, що не побоялися у важкі часи для української нації говорити, що відбувається геноцид проти українського народу. Хоча це загрожувало їх життю. Також вшановуємо пам'ять Миколи Лемика, який, протестуючи проти геноциду проти українського народу, вчинив замах на радянського консула у Львові. Українська нація незламна, вона зможе усе пережити та побороти. Наша хода зараз є особливо болючою, оскільки на Сході ми знову зазнаємо військової агресії від імперіалістів. Історія трагедії 1932-33 років стає все більш актуальною. Згадати тих, хто колись вмирав голодною смертю потрібно хоча б тому, щоб не допускати старих помилок", - каже організатор вшанування пам'яті жертв Голодомору Анна Іванців.

Через півтори години активісти розходяться. Міліціонери залишаються до 22.00 – пильнують, аби не було провокацій.