Дачі без зручностей здають за півтори тисячі гривень

 

Киянка 44-річна Любов Висхідняк винаймає на літо сільську хату. Вивозить туди трьох дітей-школярів і літніх батьків.

— Торік за 400 доларів знімали чотирикімнатну хату в селі Нові Петрівці під Києвом. Тепер знайшла трикімнатну в Лісовій Бучі. Господарі просили 300 доларів на місяць. Але долар же скаче, тож сторгувалися за 2 тисячі гривень. Уже відправила туди все сімейство. І я відпочину від них — ремонт робитиму. І вони сил наберуться. Батьки все життя пропрацювали на землі. Тому літній виїзд на дачу для них радість: порпаються на грядках, ходять до лісу по гриби та ягоди. Діти на природі побудуть. Будиночок майже коло лісу. Я спеціально шукала хату подалі від осель. Мама просила, аби обов"язково грядки були. За три місяці встигає виростити якусь зелень.

Автомобіля родина не має. Тому Любов щороку просить знайомого перевезти пожитки на дачу. Багато не беруть — одяг, посуд, особисті речі, продукти.

— До найближчого магазину кілометрів зо 2 буде. Але я раз на два тижні приїжджатиму. Того літа робила так само — привозила своїм крупи, консерви. Якщо діду знадобиться куриво або старший син пива захоче, то посилають молодшого на велосипеді в магазин.

Орендована сільська хата — без вигод. Туалет і літній душ — у дворі. Холодильника теж немає. Натомість є хороший погріб.

— Він глибокий. Там східці як ескалатор у метро. Тому за продукти можна не переживати.

Любов Висхідняк радить торгуватися і не погоджуватися на оплату в доларах.

— Хазяї завищують ціни. Все-таки людям свойственно надіятися, що здадуть дорожче. Але як бачать, що реальний орендатор, готовий заплатити гроші, аж бігом скидають ціну, аби дача не простояла пусткою все літо.

Перед тим як винайняти житло, киянка цікавиться вартістю в сусідів чи людей, які влітку живуть у тій місцевості. Це допомагає скласти свою ціну.

— Я ж на око бачу: меблі старі, совдеповські, ремонт мінімальний, побутової техніки та зручностей немає. Ото й пропоную власну суму, яку готова віддати за таку дачу.

Що далі від Києва, то вартість оренди менша. Львів"янин Сергій Гончаров, 27 років, дістав у спадок від бабусі будинок у селі Брюховичі за 8 км від Львова.

Якщо трапляться нормальні сімейні люди, то й за тисячу гривень здам

— До землі не звик. Живу з родиною у Львові. Будинок хочу здати. У березні привів його в порядок. Зробив косметичний ремонт. Звернувся до кількох агентств із нерухомості, аби підшукали орендарів. Хотів здати за 1,5 тисячі гривень. Там сказали, що як вони знайдуть квартирантів, то я маю сплатити за послугу половину суми від місячної вартості оренди. Чого ж віддавати комусь 750 гривень на рівному місці?

Гончаров відмовився від послуг агентств і шукає квартирантів сам. Дає об"яви в газетах.

— Якщо трапляться нормальні сімейні люди, то й за тисячу гривень здам. Мені не шкода. У будинок небагато вклав. А жива копійчина не завадить.

— Нині пропозиція майже вдвічі перевищує попит. Тому розцінки впали на 30–50 відсотків, — пояснює директор із маркетингу консалтингової компанії SV Development Володимир Степенко. — Цьогоріч люди шукають дешевші варіанти. До того ж з"явилося багато орендодавців, які раніше не здавали будинків, а в кризу не проти заробити копійчину. Найбільший попит саме на будинки без вигод. Їх можна винайняти зовсім задешево. Найпопулярніші хати й будиночки — біля озер і річок.

На другому місці за попитом — віп-нерухомість. Заможні люди, що звикли платити по $10 тис. на місяць за дачу, готові й зараз викласти 5–6 тис. Найменше орендарі цікавляться звичайними будинками з вигодами, водою, газом та косметичним ремонтом. Господарі в них уклали гроші й хочуть їх окупити.

×