Нову квартиру виторгували за ціною "хрущовки"

 

Однокімнатну квартиру у Вінниці 34-річний Артур Черніцький придбав місяць тому.

— Ми з жінкою збирали на неї більше 10 років, — каже він. — Із зарплати щомісяця відкладали тисячу–півтори гривень. Я працюю програмістом у приватній фірмі, непогано заробляю. Гроші міняли на долари. Самі знімали квартиру. Моя жінка бухгалтер. Жили на її зарплату 2 тисячі гривень.

Пошуки почали торік.

— Ми весь час купували газети оголошень, шукали в Інтернеті, — продовжує Артур. — Але ціни для нас були зависокі. За наші гроші можна було взяти тільки малометражку. Або таку квартиру, що в ній було, як після бомжів.

Нормальна повинна мати кімнату не менш як 16 кв. м, нову сантехніку, міркував чоловік. Одну таку погодилися продати за $22 тис. наприкінці 2008-го. Черніцькі таких грошей не мали. Кинулися по родичах позичати, але квартиру продали.

Валютні заощадження подружжя поклало в банк під 8% річних. Восени забрали з відсотками. Батьки продали хату в селі й додали $8 тис. Черніцькі знову розпочали пошуки. Переглянули 50 квартир. Сподобалося помешкання площею близько 40 "квадратів" в 9-поверхівці на вул. Пирогова. Це новий район Поділля.

— Кімната має 24 "квадрати", з неї вихід на великий балкон. Коридор такий просторий, що в ньому можна зробити вітальню. Опалення індивідуальне. Ванна і туалет окремі. Поряд дитячий майданчик, дитсадок, школа. Водопровід новий, пластиковий. Усі нас в один голос лякали, що тут зависокі ціни. Раніше квартири на Поділлі продавали по 40–50 тисяч доларів. А цю виставили на продаж за 30.

Коридор просторий, в ньому можна зробити вітальню

Після оглядин Черніцькі сказали ріелторці, що подумають. Увечері зателефонували з іншого агентства. Запропонували цю саму квартиру на $2 тис. дешевше. Подружжя погодилося.

— Брокерка пояснила, що вона домовилася за зниження ціни, — каже Артур. — Друзі теж радили: треба подавати заявку не в одне, а в п"ять–шість агентств. Тоді вони змагатимуться за клієнта, наввипередки вмовлятимуть господарів знизити ціну. Виходить, ми свою купили майже за ціною "хрущовки".

Нотаріусу Черніцькі заплатили $600. Ще $1 тис. — агентству нерухомості.

У Вінниці можна знайти й дешевше житло. Зокрема, однокімнатні "хрущовки" по $26 тис. Квартири в жилому стані, але треба робити ремонт, міняти сантехніку. Кімнати в колишніх комуналках та гуртожитках — від $17 тис.

Сусідів-квартирантів знаходять через Інтернет

Вікторія Кушніренко, 29 років, працює офіс-менеджером у вінницькій приватній фірмі. Сама із райцентру Могилів-Подільський. Із подругою шукає тих, які пристануть на пропозицію винаймати двокімнатне помешкання усклад. На сайті пошуку житла вказали місце роботи, інтереси.

— Гуртом знімати житло дешевше, — пояснює Вікторія. — Коли ти студент, знайти сусіда просто — в гуртожитку чи навчальному корпусі. А працюючим — складніше. Всі мої колеги одружені, житло винаймають на сім"ю. Мої вимоги до сусідки — щоб була охайною, не курила і не пиячила. Це я й написала в анкеті. Через тиждень до мене подзвонила Оля. Вона теж секретарка. Скоро знайшли ще одну сусідку Юлю. Потім почали підшуковувати квартиру.

Однокімнатку на вул. Соборна здають за 1200 грн. Платню дівчата ділять на трьох. У квартирі є ліжко. Диван взяли напрокат. Куховарять по черзі.

У січні 2010-го одна з дівчат збирається заміж. Вікторія знову шукає сусідку.

— Багато чоловіків-іностранців дзвонять,  питають, чи вміємо варити борщ, пропонують жити разом, — сміється. — Один пропонував вийти за нього заміж, збирався оплачувати квартиру. Тільки просив, щоб йому готувала їсти.

Агентства нерухомості теж почали підшуковувати квартирантів.

— Послуга користується попитом, — запевняє Олеся Верескун з агентства "Твій дім". — Почастішали також фотопошуки. Це коли сім"ї виставляють свої фото і пишуть оголошення, що шукають квартиру. Знімають двома родинами одне помешкання.

×