День міжнародної солідарності трудящих 1 травня — це не лише свято. Для профспілок це скоріше заклик до дії, а для суспільства — нагода поглянути на барометри розвитку країни, оцінити рівень трудових відносин, які в ній панують. Уже те, як відзначають цю дату, багато про що говорить. Достатньо згадати хоча маразматичні радянські демонстрації з подальшими п"яними маївками. Ця традиція, знайома всім, означала лише те, що профспілок у СРСР не було — була лише їх бравурна імітація. На жаль, за останнє двадцятиліття українські профспілки так і не позбулися радянської психології не лише у святах, а й у повсякденній роботі.
Профспілкова ментальність
Суть Першотравня закладена в його історії, яку мало хто пам"ятає.
У 1980 роках ХІХ ст. у США середня зарплата працівника промисловості становила близько $300 на рік, тоді як на більш-менш пристойне життя треба було понад $700. Тривалість робочого дня доходила до 15 год. на добу, а поняття техніки безпеки на виробництві не існувало.
1 травня 1886 року в Сполучених Штатах Америки було проведено низку демонстрацій, однією з головних вимог яких було встановлення 8-годинного робочого дня. Під час розгону страйкарів у Чикаго поліція вбила кількох людей, почалося запекле протистояння, з"явилися жертви по обидва боки барикад. У результаті чотирьох робітників-організаторів засудили до страти, але рух за права працівників лише набув масовості й сили. І страйкарі домоглися свого!
На честь того чиказького страйку було засновано День міжнародної солідарності трудящих. Те 1 травня сформувало ментальність профспілкового руху Європи і добільшовицької Росії. Професійна спілка набула оптимальної форми правового самозахисту найманих працівників, механізмом боротьби за високі соціальні стандарти, достойну зарплату і гідний відпочинок. Тобто надмірна експлуатація робочої сили стала неможлива не завдяки законам і міжнародним конвенціям, а завдяки тому, що робоча сила не дозволила себе надмірно експлуатувати.
Відтоді профспілки працюють ідейним двигуном соціального розвитку людства. Вони вплинули на всесвітню історію значно більше, ніж політичні партії. Недаремно найрозвиненіші країни світу — такі як США, Англія, Франція, Німеччина, Швеція — країни, де профспілковий рух відіграє ключову роль.
"Совковий" оазис незалежної України
Епоха "совка" відкинула вітчизняний профспілковий рух на два століття назад. У тоталітарних умовах боротьба за свої права закінчувалася концтабором. Якщо Гітлер цілковито заборонив профспілки, то радянські керманичі вчинили менш радикально, але "ефективніше": звели функції профспілок до перерозподілу соціальних благ — путівок, дач, квартир. У профспілках усталилася система вислужування й підлабузництва, дрібного кар"єризму й неробства.
Із проголошенням незалежності України з"явилася нагальна потреба оновлення всіх інститутів держави — як владних, так і громадських. Але інститут профспілок у нас і досі залишається найбільш закостенілим оазисом "совка". Йдеться передусім про наймасовіше профспілкове об"єднання — Федерацію профспілок України, що успадкувала майно та систему роботи радянських профспілок, з її політизацією, корупцією та імітацією роботи із захисту прав людей праці. Українська влада та представники великого капіталу протягом останніх 15 років докладали всіх зусиль, щоб зробити ФПУ керованою, "беззубою" організацією.
Водночас, незалежні профспілки, що заявили про себе останнім часом, довели, що активний профспілковий рух затребуваний суспільством. В умовах соціально-економічної кризи й політичного пату, в якому перманентно перебуває наша влада, люди дедалі більше сподіваються на профспілки як єдине джерело допомоги й захисту. Сьогодні довіра громадян до профспілкового руху становить 33%. Це — багато, порівняно з іншими інститутами. Скажімо, політичним партіям довіряють 12% українців, а органам влади — ще менше. Для всіх нас такий рівень довіри — шанс стати рушійною силою виходу з кризи. Але для цього профспілковий рух мусить кардинально реформувати себе.
Деполітизація та об"єднання
Найперше, що ми зобов"язані зробити — вивести профспілки з-під впливу політичних сил і бізнесу. Члени політичних партій, народні депутати й олігархи та їхні представники не мають права очолювати будь-які профспілкові структури.
Друге й не менш важливе завдання — об"єднати всі профспілкові структури в один потужний рух.
Третє — спільна програма дій. Її основою може стати "Стратегічна програма розвитку профспілкового руху України", розроблена Національним форумом профспілок України. Ми відкриті до співпраці.
Нинішнє відродження профспілкового руху в Україні припало на падіння виробництва, хвилю безробіття, зростання заборгованості із зарплат і бунтівних настроїв суспільства. Мінімальна зарплата в Україні становить 625 грн, хоча для нормального прожитку доросла людина потребує щонайменше 2 тис. грн. на місяць.
Сьогодні довіра громадян до профспілкового руху становить 33 відсотки. Це — багато, порівняно з іншими інститутами
Згідно з даними соціологів, 42% громадян готові брати участь у санкціонованих вуличних акціях, а 14% — готові до незаконних форм протесту. Майже 60% людей економлять на харчах й одязі.
У цих умовах профспілки мають перебудуватися й діяти, як кажуть, за законами воєнного часу. Це не означає піднімати народ на барикади. Радикальні форми протесту можуть ще більше нашкодити ослабленій економіці, а відтак — призвести до ще більшого зубожіння людей праці.
На відміну від трудівників ХІХ ст., ми живемо в епоху інформаційних технологій. Тому й боротьба, яку мають вести профспілки, також насамперед інформаційна. Наша головна зброя: просвітницька діяльність щодо законів і трудових прав, викриття порушень із боку роботодавців і чиновників, чіткі вимоги до органів влади, активна робота зі ЗМІ.
Мета профспілкового руху — це гідні умови праці, високі заплати і доступний відпочинок для всіх найманих працівників.
Головний принцип побудови держави, який ми відстоюємо — справедливий розподіл багатств країни, при якому людина, що своєю працею створює ці багатства, не може бути бідною, а чиновник, який нічого не продукує і лише займається перерозподілом ресурсів, не має права використовувати службове становище для наживи.
Повертаючись до першотравневої теми, хочу підкреслити: День міжнародної солідарності трудящих в Україні має стати святом прямої дії. Тому Національний форум профспілок України не займатиметься жодними першотравневими "показухами" з прапорцями, маршами й оркестрами. Ми присвятили цій даті дві всеукраїнські акції, покликані принести людям конкретну користь.
По-перше, ми оприлюднили "чорний список" українських роботодавців, куди потрапили керівники підприємств, які в умовах кризи грубо порушують права своїх працівників.
По-друге, закликаємо мешканців усіх регіонів написати все, що їх турбує, на нашій "Стіні правди", яку буде встановлено 1 травня на центральних площах усіх обласних центрів України. Всі скарги та пропозиції, думки про владу і країну будуть донесені до Кабінету міністрів і місцевих адміністрацій.
1 травня — це діяльне свято. Давайте діяти разом!
2 
35413
Коментарі
1