"Гроші збили, хтось "наварив" — і кинули"

 

"Газета по-українськи" склала перелік недобудованих та напівзруйнованих об"єктів Полтави.

Пропонуємо шістку тих, які найдовше перебувають у непривабливому стані.

Чотири роки стоїть пусткою корпус заводу "Знамено" по вул. Фрунзе.

— Обідрали все, що можна було, й на металолом здали. І нічого не роблять, — говорить директор виробничого об"єднання "Знамено" Юрій Солошенко. — У радянські часи завод був флагманом по виробництву комплектуючих для озброєння. Чотири роки тому за планом санації підприємства те приміщення вперше продали, потім двічі перепродували. Зараз воно у власності київської фірми "Ельф. ХХІ століття". Жаль, що при в"їзді до міста стоїть таке обідранство. Це ж візитна картка Полтави! Під тим корпусом одне з найкращих тутешніх бомбосховищ, але воно залите підземними водами. Писав листи власникам, щоби хоч бомбосховище утримували. Реакції ніякої. Гроші збили, хтось "наварив" — і кинули.

Два роки тому в занедбаному корпусі бавилися підлітки. Один зірвався з висоти і розбився.

У будівлі планувати облаштувати торговельно-розважальний центр.

Кадетський корпус у центрі Полтави є пам"яткою національного значення. За законом, він не підлягає приватизації. Проте 2004-го за міського голови Анатолія Кукоби його продали фірмі, що належить громадянинові Ізраїлю.

— Умови договору купівлі-продажу, які передбачали збереження і реставрацію пам"ятки архітектури, інвестор не виконав. Тому 2006 року міська рада нинішньої каденції звернулася до господарського суду з позовом про розірвання договору, — говорить Віталій Нікіпєлов, заступник теперішнього мера. — Рішення суд виніс на користь інвестора, договір залишили в силі.

Будівлю після виселення артучилища в 1990-х грабували, повипилювали дерев"яні бруси даху. Корпус почав руйнуватися.

— Ми залучили меценатів і зробили аварійну консервацію, ремонт покрівлі, аби запобігти подальшому розвалюванню, — продовжує Віталій Нікіпєлов. — Приміщення потребує вкладання грошей більших, ніж коштувала будівля. Там планували розважальний центр. Думаю, реставрацію заморозили через фінансову кризу.

Спортивно-оздоровчий комплекс на Браїлках по вул. Юрченка, 1а, почали будувати 2007 року. Встигли тільки залити фундамент.

Я тут два місяці працюю, ніхто нічого не будує

— Торік із держбюджету не виділяли субвенцію на його зведення, — пояснює колишній заступник губернатора Іван Близнюк. Він опікувався будовою. — Потім іще міська рада відвела земельну ділянку під комплекс, а тоді зменшила її. Не можемо узгодити виділення кількох соток на період будівництва, щоб міг під"їхати транспорт, кран. Спорудження потрібно продовжити. Кому, як не Полтаві, потрібен цей спорткомплекс із 50-метровим басейном?

У кінотеатрі "Алмаз" за радянських часів у двох залах показували кінофільми. Після розпаду Союзу там були ресторан і магазин меблів. Потім будівлю передали до приватних рук.

Власники обгородили споруду будівельним парканом, почали зводити цегляну прибудову, але не завершили.

Недобудований бізнес-центр на розі вул. Леніна і просп. Першотравневого передали під гуртожиток Полтавському факультету юридичної академії ім. Ярослава Мудрого. Будівлю в народі називають "будинком Бетмена", бо вона нагадує голову гостровухого героя коміксів.

На території будівництва стоїть складений кран, лежать залізобетонні плити перекриття, що вже починають розсипатися. Валяється сміття. На перших двох поверхах і досі тільки залізобетонні стовпи і сходи. З третього по шостий поверх є металопластикові вікна. Ця частина будівлі пофарбована на світло-жовте. Подекуди повідпадала штукатурка. На дзвінок виходить охоронець.

— Я тут два місяці працюю, ніхто нічого не будує, — говорить.

Упродовж двох днів із деканом факультету Олегом Бущаном не вдалося поспілкуватися. Секретарка сказала, що він зараз на місці не сидить, а в будівлі проводять опоряджувальні роботи.

Обгороджено парканом пустир по вул. Степового Фронту одразу за поворотом із Фрунзе.

— 17 років тому людей, які жили тут у приватних будинках, відселили в наш будинок по вулиці Фурманова, 8а. Там хотіли зводити церкву для мормонів. Але мешканці сусідніх будинків були проти. Їм і заборонили. З того часу ніхто нічого там не будує, — розказує місцева 33-річна Ірина Павленко.

×