Керівник Інституту політичних, соціологічних та маркетингових досліджень Володимир Бондаренко вважає, що намагання президента Петра Порошенка деолігархізувати економіку може наразитися на великий спротив олігархічних кланів. Про це він розповів в інтерв'ю Gazeta.ua.
- Внутрішньовидова боротьба у середовищі українських олігархів буде жорстокою, - зазначає експерт. - Президенту можуть закидати, що він сам олігарх, якщо йому вдасться переламати ситуацію. Усілякі провокації і спроби його дискредитації гарантовані. Але у нього нема іншого виходу, як деолігархізувати Україну. Бо нині у нас семибоярщина, коли країною фактично керують олігархічні клани. Президента ж ослабили, повернувшись до моделі парламентсько-президентської республіки. До того ж держава знесилена війною. Тому шлях боротьби з олігархами очевидний. Єдина помилка президента, що він сам вступив у цю боротьбу. Леонід Кучма свого часу чинив мудріше: створив ситуацію, при якій олігархи боролися між собою. Тоді їм просто не вистачало часу на боротьбу проти глави держави. А президент виступає миротворцем і арбітром.
На які сили може спертися президент?
- Насамперед, на свій блок у Верховній Раді. До того ж йому підпорядковані силові структури, Збройні сили та Нацгвардія. Триває активна зачистка незаконних формувань, які раніше перебували в зоні АТО, роззброєння приватних охоронних фірм. Підрозділам Правого сектору запропонували влитися в Збройні сили. Бійцям заборонено користуватися табельною зброєю під час відпусток. Треба припинити розповзання махновщини і зміцнювати регулярне військо.
Президент також може апелювати до Майдану. Бо Майдан якраз і повстав проти олігархів. У нас різниця в доходах між багатими і бідними не в 10 разів, як у інших країнах, а в сотні і тисячі разів. І це породжує серйозний соціальний конфлікт, який може вилитися в новий Майдан.
Які першочергові кроки має зробити президент: націоналізацію, перегляд приватизації чи ще щось?
- Слід починати з того, що свого часу робили Кучма і Ющенко, але непослідовно. Олігархам запропонували доплатити за незаконно приватизовані об'єкти. Скажімо, Григорій Суркіс доплатив за приватизацію футбольного комплексу. "Криворіжсталь" відібрали й виставили на повторний аукціон. Внаслідок цього до бюджету надійшло уп'ятеро більше коштів.
Треба унеможливити ведення інформаційних війн проти держави з боку телеканалів, які належать олігархам. Важіль впливу -позбавлення ліцензій на мовлення. Олігархи звикли говорити з державою не за столом переговорів, а з екранів телевізорів. Деякі телеканали вже зараз подають інформацію на грані фола. Якщо ж почнеться справжня боротьба з їхніми власниками, то вони можуть вдатися до інформаційних диверсій, аби розхитати крісло під президентом.
Олігархи мають своє лобі на всіх щаблях держави. Як відділити бізнес від влади?
- Насамперед, слід прийняти відповідні закони, аби олігархи не могли стати народними депутатами, головами держадміністрацій, членами уряду, керівниками Адміністрації президента тощо. Більше того, у нас є випадки, коли на державні посади призначають людей, які мають громадянство трьох країн. Хто дасть гарантії, що вони не працюють на інші держави? За Януковича громадяни Росії очолювали міністерство оборони і СБУ.
Ще одним кроком має стати виключно державне фінансування партій. У такому разі вплив олігархів на політичну еліту значно зменшиться. Будь-яке недержавне фінансування партій треба розглядати як злочин. Це може стати найдієвішим заходом проти олігархічних кланів.
Якою має бути роль Антимонопольного комітету в деолігархізації країни?
- Має не допускати монополізації в економіції, протидіяти картельним змовам тощо. Але за всіх президентів він здебільшого був інструментом політичної боротьби з конкурентами. Дійшло до того, що окремі олігархи мають вплив на цілі галузі економіки. В умовах вільного ринку саме Антимонопольний комітет має стати головним важелем впливу на конкурентне середовище. У нього є право оскарження у сфері державних закупівель, де найбільше пасуться олігархи, контролю за регулюванням цін та тарифів та чимало інших функцій.
Промисловцям і підприємцям держава має гарантувати стабільність фінансової системи. Бо якщо гривня за рік знецінилася утричі, то як вони можуть планувати свій бізнес? За таких обставин кожен думає, як під шумок урвати свій шматок, щоб можна було швидко злиняти і залишитися з гешефтом. У зміцнення фінансової системи має допомогти і Європа, адже шалене падіння гривні відбулося з її мовчазної згоди.
Усі президенти декларували боротьбу з корупцією, але вона тільки процвітала. З чого треба почати?
- Це ключовий напрям оздоровлення економіки і суспільства. Адже корупція проникла у всі сфери нашого життя - від сільської ради, школи, лікарні до вищих державних органів. Нині суспільство завмерло в очікуванні рішучих кроків керівництва країни. Десятки мільярдів гривень проходять щороку через державні закупівлі. Половину розтягують "по засіках". Навіть у таких галузях, де ганебно красти. Наприклад, у Державному комітеті з надзвичайних ситуацій. Ці гроші мають іти на безпеку атомних станцій, використовуватися у випадку техногенний катастроф тощо. А вони просто вимивалися. У цих напрямах слід діяти рішуче, швидко і безжально. Викривати корупціонерів і показово карати з конфіскацією майна.
Ще один важливий аспект - виведення 60 відсотків економіки з тіні. Доки вона там залишатиметься, місця під сонцем процвітаючих країн нам не бачити. Треба перекрити усі шпарини на кордоні, де кожен олігарх прагне мати свої кілька метрів, вільних від митного контролю, щоб нелегально провозити контрабандні товари. Це діється й нині, часом під виглядом гуманітарної допомоги, під прикриттям благодійних фондів.
Ну і нарешті - треба зобов'язати олігархів повернути гроші з офшорів та іноземних банків й інвестувати в розвиток економіки України. Вони виводять з країни щороку у 5-10 разів більше, ніж уряд просить у зарубіжних кредиторів. Якщо цю ганебну практику не припинити, ми просто зігнемося під вагою зовнішніх і внутрішніх боргів.
3 
8759
Коментарі
1