Співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров вважає, що врадіївська історія зі зґвалтуванням і побиттям міліціонерами жінки викрила усі рани і хвороби у правоохоронних органах.

Про це він розповів у інтерв'ю Gazeta.ua.

- Такого, щоб брали штурмом райвідділ міліції, в Україні ще не було, - каже правозахисник у інтерв'ю Gazeta.ua. - Це єдиний мені відомий випадок. Значить, людей міліцейське свавілля вже дістало. Слава Богу, у міліціонерів вистачило розуму не застосовувати зброю проти людей. Інакше це кінчилося ще б страшнішою трагедією.

Чому такі злочини чинять міліціонери?

- Зґвалтування у нас взагалі доволі поширений злочин. А те, що до такого вдаються правоохоронці, спричинено їхньою безкарністю. Особливо в таких невеликих містечках, де вони вважають, що їм усе дозволено і їх ніхто ніколи не покарає. Усе починається з того, що міліціонери застосовують насильство — побиття і катування — щодо затриманих і підозрюваних, наркозалежних, бомжів тощо. А потім це переносять на всіх громадян. Схильність до насильства стає частиною їхньої роботи.

Які причини такої безкарності міліціонерів? Чому не працює прокуратура, суди, система юридичного захисту громадян?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ще трохи і вибухне!" - жорстке згвалтування у Врадіївці збурило на протести країну

- Загальні негативні зміни в правоохоронній системі за останні три роки призвели до того, що у них лишилася одна функція — обслуговувати інтереси владної верхівки. Захищати тих, хто має владу і гроші. Тому прокуратура тільки виконує накази, які стосуються захисту можновладців. Найчастіше прокурори отримують такі вказівки від свого керівництва. Міліція теж користується послугами бізнес-структур. Підприємці надають спонсорську допомогу райвідділкам, підгодовують місцеве міліцейське начальство. Відтак міліція працює не за законом, а за замовленнями згори. Звідси і її безкарність.

Крім того, великим злом є те, що міліція працює на показники. Це змушує працівників фальсифікувати справи, вибивати зізнання у скоєнні злочинів у непричетних до них, "вішати" крадіжки чи вбивства на наркоманів. Врадіївська історія викрила усі рани і хвороби у правоохоронних органах. Міліція і прокуратура мають зробити серйозні висновки.

Як простій людині захиститися від міліцейського свавілля? Куди звертатися? Що робити?

- Складне питання. Правозахисники вже давно мають прості рецепти, друкували їх у ЗМІ, на листівках. Але нині, коли міліція так жахливо змінилася, я маю побоювання, що ці рецепти не є такими, що захистять. А можуть дати і зворотну реакцію з боку душогубів у погонах. Безумовно, треба знати свої права, поводитися впевнено, щоб міліціонер відчув, що людина досвідчена і знає закони. Але якщо це колишній гопник, який прийшов у міліцію, щоб здирати гроші з людей, то ніщо не допоможе.

Чи може зарадити створення муніципальної міліції, яка підпорядковувалася б громаді?

- Це спрацює лише в тому випадку, якщо змінити всю систему роботи міліції. Не повинно бути роботи на показники. Бо саме змагання за процент розкриття, фальсифікація справ, плата за кожну посаду в структурі МВС призводить до виродження міліції. Я багато разів чув історії, що начальникам обласних управлінь підлеглі мають щотижня приносити певну суму. І це феномен останніх трох років. За цивільних міністрів у 2005-2009 роках такого не було. Після Помаранчевої революції взагалі багато чого змінилося. Міліціонери стали людянішими. Потім знову все повернулося. Хоча раніше правоохоронці були професійнішими. А нині міліція нефахова, досвідчених кадрів лишилося мало. Люди, які не згодні з такою системою, змушені піти з неї. Залишаються ті, кого ця система перемолола. Як наслідок, маємо таку міліцію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У столичній міліції пообіцяли відреагувати на хід з Врадіївки, "якщо не буде заявки"

Може треба реформувати її так, як у Грузії? Тобто, набрати зовсім нові кадри?

- Особовий склад у багатьох підрозділах МВС за останні 10 років змінився тричі. Я вже не кажу про начальницький склад. Як новий міністр — так повна зміна заступників, керівництва головних та обласних управлінь. Ті, у свою чергу, міняють нижчих чинів. І так доходить до рядових міліціонерів. Але це нічого не дає, бо система залишається незмінною. Сьогодні головна проблема у кожного міліціонера — де взяти кошти, щоб віддати керівництву. Звідси — і здирництво, і насильство, і навішування злочинів на невинних.

×