Gazeta.ua пропонує читачам найцікавіші скандали і надзвичайні події, які трапились в українській політиці за останні 25 років.

Біглий Лазаренко

 

У вересні 1998 року Генпрокуратура порушила кримінальну справу проти колишнього прем'єр-міністра Павла Лазаренка. Йому інкримінували розкрадання державного майна в особливо великих розмірах. 1997-ого президент Леонід Кучма звільнив його із займаної посади. Лазаренко пропрацював прем'єром більше року. Після цього став нардепом і очолив фракцію "Громада". У лютому 1999 року 310 депутатів проголосували за позбавлення Лазаренка недоторканності та дали згоду на арешт. За тиждень перед цим він виїхав з України. Того ж місяця Лазаренка затримали в аеропорті Нью-Йорка за порушення візового режиму.

Він звернувся до до американської влади з проханням надати йому політичний притулок, однак у 2000 році біглому політику пред'явили звинувачення в здирництві, відмиванні грошей і шахрайстві. Обсяг коштів, "відмитих" Лазаренком оцінювався в 114 млн доларів. За даними ООН сума розкрадання склала близько 200 мільйонів доларів або 0,4% внутрішнього валового продукту України. Американська прокуратура вимагала для Лазаренка 18 років позбавлення волі та штрафу в 66 млн доларів. За ґратами він пробув до 2003 року. Вніс заставу у понад 60 мільйонів доларів і отримав домашній арешт в Сан-Франциско.

У серпні 2006 року в Сан-Франциско Лазаренко був засуджений до 97 місяців тюремного ув'язнення і штрафу у 10 мільйонів доларів за відмивання грошей і інші злочини.

Більше п'яти років екс-прем'єр провів під домашнім арештом у власній квартирі. Потім, термін утримання під вартою скоротили на 7 місяців. 1 листопада 2012 року року Лазаренко вийшов на волю з американської в'язниці Terminal Island у Каліфорнії.

 

 

 

 

Справа Ґонґадзе

 

16 вересня 2000 року близько 22:30 журналіст Георгій Ґонґадзе пішов з роботи, але вдома так і не з'явився.

До цього заявляв, що наприкінці червня за ним влаштували зовнішнє спостереження на автомобілі "Жигулі". Вранці біля будинку та ввечері біля роботи. З цього приводу звертався з листом до тодішнього генпрокурора Михайла Потебенька про стеження за ним міліції і невідомих осіб. Ґонґадзе був першим головним редактором інтернет-видання "Українська правда", яке публікувало матеріали про президента Леоніда Кучму та його оточення.

2 листопада неподалік міста Тараща на півдні Київщині місцевий житель натрапив у лісі на присипане землею людське тіло. За місяць дружині Мирославі Ґонґадзе дозволили опізнати чоловіка.

4 березня 2005-го колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко застрелився. Є також версія, що його вбили. Того дня мав свідчити по справі Ґонґадзе в Генпрокуратурі.

2005-го головними обвинувачуваними у справі стали начальник Головного управління кримінального розшуку Міністерства внутрішніх справ Олексій Пукач та полковник Микола Протасов, Олександр Попович і Валерій Костенко — працівники одного з департаментів МВС. Арештували всіх, крім Пукача. Він переховувався. 2008 року Апеляційний суд Києва визнав арештованих винними в убивстві журналіста. Протасова позбавили волі на 13 років, Поповичу й Костенку дали по 12. Торік Микола Протасов помер у Менській колонії на Чернігівщині.

Із матеріалів кримінальної справи відомо, що вбивство відбулося в лісі під Києвом.

Пукача затримали 21 липня 2009-го в селі Молочки Чуднівського району на Житомирщині. Він зізнався у вбивстві.

29 січня 2013 року Печерський райсуд Києва засудив його до довічного ув'язнення.

"Вирок мені стане зрозумілий, коли Кучма й Литвин будуть разом зі мною. Запитайте в Кучми й Литвина. Вони все розкажуть", - заявив Пукач.

22 березня 2016 року тіло журналіста поховали у дворі церкви Миколи Набережного на Подолі в Києві після проведення траурної церемонії

8 років тому у Києві встановили пам'ятник Георгію Ґонґадзе та загиблим при виконанні службових обов'язків журналістам у сквері по Великій Васильківській вулиці.

Плівки Мельниченка

 

Через два місяці після зникнення журналіста Ґонґадзе спікер Олександр Мороз заявив, що володіє таємними записами розмов президента Леоніда Кучми з високопосадовцями. За його словами, у записах крім Кучми фігурували тодішні глава Адміністрації президента Володимир Литвин, міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко та керівник СБУ Леонід Деркач. На записах обговорюють діяльність Ґонґадзе і вирішують, як з ним бути. Розмову записав співробітник Служби охорони президента, майор Микола Мельниченко у кабінеті президента. Як розповів пізніше ЗМІ, використовував "жучок" і диктофони.

На думку колишнього спікера, оприлюднені розмови дають підставу вважати, що Кучма був причетний до зникнення журналіста.

Також повідомлялось, що майор має у своєму розпорядженні записів на понад 300 годин.

У вересні 2002 року тимчасова слідча комісія Верховної Ради, розглянувши заяви дружини журналіста, Мельниченка та аудіозаписи, дійшла висновку: доказів достатньо, щоб вважати Кучму та його оточення причетними до організації викрадення журналіста. Також вимагала від Генпрокурора Святослава Піскуна порушити проти президента кримінальну справу.

Мельниченко отримав політичний притулок в США у квітні 2001 року. Повернувся в Україні у 2007-у.

Кримінальну справу проти Кучми порушили у березні 2011 року за фактом перевищення влади та службових повноважень, які призвели до вбивства Георгія Ґонґадзе. Постанову про порушення справи підписав заступник генпрокурора Ренат Кузьмін. Того ж місяця Кучма прибув на перший допит до слідчого. У квітні ГПУ завершила досудове слідство проти колишнього президента. Однак у жовтні Конституційний суд вирішив, що обвинувачення "не може бути засноване на фактичних даних, отриманих незаконним способом".

У грудні Печерський суд задовольнив скаргу адвокатів Кучми і скасував постанову про порушення кримінальної справи. У січні 2012-ого це рішення залишив у силі Апеляційний суд міста Києва.

Отруєння Ющенка

 

Увечері 5 вересня 2004 року кандидат у президенти Віктор Ющенко був запрошений на нараду на дачу заступника голови СБУ Володимира Сацюка в Оскорках. На цій вечері також були присутні голова СБУ Ігор Смешко та нардеп Давид Жванія. На думку Ющенка, отруєння сталося на цій вечері. Вранці політик почав скаржитись на нудоту, головні і шлункові болі. Через хворобу він скасував передвиборчі поїздки. У ніч з 9 на 10 вересня Ющенка доставили в австрійську клініку Rudolfinerhaus. Де йому встановили діагноз "гострий панкреотит" з ускладненнями, викликаними отруєнням токсинами. Згодом у клініці повідомили, що політик був отруєний діоксинами.

Ющенко йшов на вибори, змагаючись зі своїм конкурентом — Віктором Януковичем.

Того ж місяця Генпрокуратура порушила кримінальну справу за статтею 112 Кримінального кодексу — замах на життя державного або громадського діяча. Справу передали для розслідування в СБУ, потім повернули назад в ГПУ.

Пізніше в інтерв'ю журналістам Жванія розповів: "Він їв і рибу, і суші, і гриби. Ющенко спробував все, що там було на столі. Це була повноцінна вечеря".

За повідомленням ЗМІ, було кілька експертиз аналізів Віктора Ющенка. Крім австрійських спеціалістів, наявність діоксину підтвердили американські, голландські та німецькі фахівці. Однак, їх не могли передати в якості доказів на розгляд суду.

У травні цього року генпрокурор Юрій Луценко не виключив, що справи Чорновола, Ґонґадзе і Ющенка закриті. "Я не заслухав їхнього стану. Допускаю, що якась із них може бути закрита. Можливо навіть і всі", - сказав він.

Сам Віктор Ющенко раніше заявляв, що у справі про його отруєння є "російський слід". "Це російський слід з політичними виконавцями, і вони сьогодні в політиці", - сказав третій президент.

Пригоди міністра у німецькому аеропорті

 

4 травня 2009 року міністр внутрішніх справ Юрій Луценко провів півдня у відділку поліції аеропорту Франкфурта-на-Майні. Німецька преса написала, що міністра у стані сильного алкогольного сп'яніння затримали після сутички з правоохоронцями. За повідомленням Bild, Луценка з його 19-річним сином Олександром через неадекватну поведінку не пропустили на борт літака, який у понеділок о 18:15 вилітав до Сеула. Також ЗМІ написали, що українські громадяни вчинили сварку з правоохоронцями, грубо лаялися, кидали у них своїми мобільними телефонами і билися. А на сина Луценка одягнули наручники.

Подія отримала широкий резонанс в українському суспільстві.

Луценко повідомив, що проти його сина неправомірно було застосовано силу — його схопили за нещодавно прооперовану шию. Він, як батько, втрутився. Їх затримали.

У МВС заперечили інформацію про конфлікт в аеропорту. У міністерстві вказали, що делегація відомства, яка прямувала з офіційним візитом до Сеула, запізнилась на літак німецької авіакомпанії "Люфтганза", представники якої відмовились брати на борт українську делегацію. "Через непорозуміння члени делегації прийняли рішення летіти наступним літаком, але ніяких наручників, ніякого нетверезого конфлікту не було", - заявили у відомстві.

Згодом Луценка відсторонили від посади міністра на час розслідування. Однак потім він продовжив міністерську роботу.

Вже на посаді генпрокурора Юрій Луценко так прокоментував даний інцидент:

"Я не один, не два і, думаю, що раз 10 був і до, і після цього у франкфуртському аеропорту, знайомих не зустрів. Але якщо вас як українців не турбує, що консула українського представництва кладуть обличчям на підлогу, якщо вас це не турбує, турбує десятки людей, які скаржаться на специфічний характер відносин саме в цьому аеропорту. Не вчіть мене, будь ласка, жити, зокрема в цьому аеропорту. Я прожив 51 рік з випробуваннями, які дехто ще не пройшов. Тому запишіть собі, що Луценко ніде і ніколи не був помічений у п'яному дебоші", - сказав він.

Голосування "диктаторських законів"

 

16 січня 2014 року депутати з фракції Партії регіонів, Компартії разом із низкою позафракційних без використання системи "Рада" підтримали пакет законів, які обмежували права громадян. Голосували руками. За результатами протоколу "диктаторські закони" підтримали 239 нардепів. Голосування проводив перший віце-спікер Ігор Калєтнік. Пізніше голова лічильної комісії, "регіонал" Володимир Олійник підтвердив, що не рахував підняті руки під час голосування. А спікер Володимир Рибак порушив дві норми Закону про регламент Верховної Ради, підписавши ввечері того ж дня ці закони. 17 січня їх підписав президент Віктор Янукович.

На думку експертів, "диктаторські закони" надавали органам державної влади більшу свободу дій у покаранні учасників акцій протесту. До прикладу, пропонувалось заборонити рух у колонах більше п'яти авто, арешт за порушення організації мітингу та ув'язнення за неповагу до суду, обмеження на збирання та поширення інформації про міліцію, суддів та їхніх родичів.

28 січня на позачерговій сесій Верховна Рада 361 голосами скасувала ухвалені закони.

У жовтні 2015 року Генпрокуратура направила до суду звинувачення у фальсифікації голосування проти трьох екс-нардепів - "регіоналів" Олександра Єфремова, Олександра Стояна та комуніста Сергія Гордієнка. Обидва, окрім Єфремова, наразі перебувають на стаціонарному лікуванні.

У липні цього року Солом'янський райсуд Києва переніс розгляд справи на вересень.

Утеча Януковича

 

Під час подій на Майдані підготовка тодішнього президента Віктора Януковича до втечі розпочалась у резиденції Межигір'я 19 лютого. Коли між владою та опозицією велись переговори. 21 лютого о 21:24 Янукович особисто проконтролював вивіз речей. Відправлення вантажних автомобілів з Межигір'я завершилось о 4 годині ранку 22 лютого.

За повідомленням ЗМІ, колишній президент з 21 охоронцем двома гвинтокрилами вилетіли до Харкова. Пообіді із резиденції у Харкові Янукович відправився до аеропорту, звідки вилетів до Донецька. З метою подальшої втечі літаком до Москви. Після прибуття в аеропорт Донецька разом з охороною з вертольотів пересів на два приватні літаки типу "Фалькон". Однак прикордонники не дозволили виліт через неналежні документи. Далі Янукович із кортежем попрямував Маріупольською трасою. Згодом відправився у Ялту.

23 лютого біглий екс-президент прибув до Криму. За словами міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, Янукович зупинився в одному з приватних санаторіїв, навмисно ігноруючи державні спецоб'єкти, зокрема, спеціалізовану президентську держдачу, на яку раніше планував прибути. Далі попрямував дорогою з Ялти до Севастополя. У Козачій бухті (за 15 км від центру Севастополя) Януковича зустріли морпіхи Чорноморського флоту. Посадили на десантний катер і через добу, 24 лютого, він дістався берегів РФ, міста Новоросійська.

За словами колишнього генпрокурора Олега Махніцького, Янукович вкрав у держави понад 100 мільярдів доларів. Щонайменше 32 мільярди перевезли через кордон на початку 2014 року готівкою.

Генпрокурор в образі Цезаря

 

Наприкінці лютого 2014 року активісти Майдану завітали у будинок генпрокурора Віктора Пшонки. Той утік із України під час подій Революції гідності. За словами очевидців, масштаби розкоші побаченого у маєтку в селі Гореничі Києво-Святошинського району не поступалися Межигір'ю. На одному із власних портретів Пшонка був зображений в образі Цезаря. А картину себе із бурштину генпрокурор поставив навіть у сауні.

 

22 лютого Верховна Рада висловила недовіру тодішньому генпрокурору.

У мережі з'явилося відео, як того ж дня Пшонка разом із колишнім міністром доходів і зборів Олександром Клименком у аеропорту "Донецьк" прориваються через прикордонників. Вони тікали із України. Навесні Пшонка разом з Януковичем давали прес-конференцію у російському Ростові-на-Дону.

Через три дні український парламент звернувся до міжнародного трибуналу щодо встановлення винних в скоєнні злочинів проти людяності та притягнення до кримінальної відповідальності. У списку фігурував і Пшонка.

У квітні 2014 року міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що Пшонку оголошено у міжнародний розшук. Проте Інтерпол відмовився оголосити в розшук екс-генпрокурора через непереконливість доказів.

У серпні того ж року Генпрокуратура порушила проти Пшонки кримінальну справу за фактом зловживання владою та службовим становищем.

Цьогоріч в ГПУ повідомили про призупинення досудового слідства щодо колишнього генпрокурора. "Розслідування дійсно зупинене у зв'язку з розшуком, як це передбачено статтею 280 Кримінального процесуального кодексу. Ми змушені це робити, тому що законодавець визначив строк розслідувань – тільки рік з моменту повідомлення про підозру, якщо справу не зупиняти, то строки слідства вийдуть – і необхідно буде закривати безпідставно", - пояснив начальник управляння спецрозслідувань Головного слідчого управління Сергій Горбатюк.

"Вишки Бойка"

 

У 2011 році Чорноморнафтогаз на тендері придбав 2 морські бурові платформи за ціною 400 млн дол. кожна, що виявилося на 150-200 млн дол. вище, ніж у виробника. Через цей скандал бурова отримала неофіційну назву "вишка Бойка" - за прізвищем тодішнього міністра енергетики Юрія Бойка. Саме його відомство займалося цим придбанням.

Через три роки бурові установки та інше майно Чорноморнафтогазу було захоплено Росією під час анексії Криму.

У січні Печерський районний суд Києва наклав арешт на самопідйомні плавучі бурові установки "Петро Годованець" та "Україна". Арештували в рамках кримінального провадження про підозру у зловживанні посадовими особами Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Нафтогаз України і Чорноморнафтогазу під час їхньої закупівлі.

Водночас генпрокурор Юрій Луценко заявив, що у відомства немає достатніх доказів для подання на зняття депутатської недоторканності із нардепа, колишнього "регіонала" Юрія Бойка. "Наразі немає для цього достатніх доказів, але слідство працює", - сказав він.

Перепалка між Аваковим і Саакашвілі

 

"Только что на Раде реформ господин Саакашвили в ответ на мой вопрос к нему — почему он по Одесскому припортовому заводу общался с русским олигархом с Уралхима (в інтернеті виклали відео, де схожий на Саакашвілі чоловік стоїть на вулиці з чоловіком, схожим на власника Уралхіму Дмитра Мазепіна. — Gazeta.ua) и как это связано с процессом приватизации завода, потерял над собой контроль. Одесский губернатор сорвался в истерику и начал орать на меня. Я воздержался от того, чтобы его ударить — плеснул ему в лицо водой. Хватит мне артистов и циркачей. Пахать надо, а не трепаться!", - написав 14 грудня минулого року у Facebook міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Того дня між міністром внутрішніх справ і главою Одеської облдержадміністрації Міхеілом Саакашвілі трапилася перепалка на засіданні Нацради реформ.

Аваков виклав відео у Facebook. Пізніше це зробив і Саакашвілі.

Керівник МВС закликав губернатора Одещини "забиратись геть" з країни.

На одному із каналів в Youtube скандальне відео назбирало майже півмільйона переглядів.

Панама-гейт

 

У квітні Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів (ICIJ) опублікував масштабне розслідування про офшорні компанії, що використовуються впливовими людьми для ухилення від сплати податків.

Серед фігурантів офшорного скандалу зазначаються прізвища 12 діючих і колишніх світових лідерів, бізнесменів і офіційних осіб, зокрема президента РФ Володимира Путіна, президента України Петра Порошенка, відомого футболіста Ліонеля Мессі.

Матеріали розслідування, що вийшло під назвою Панамські документи, були отримані в результаті великого витоку інформації від джерела в юридичній фірмі Mossack Fonseca, яка надає послуги з реєстрації та обслуговування офшорних компаній. Джерело в компанії зв'язалося з німецькою газетою Süddeutsche Zeitung і передало понад 11,5 мільйонів документів. Робота над розслідуванням тривала більше року. У ній взяли участь понад 400 журналістів в 80 країнах

Через присутність прізвища президента у скандальних публікаціях в парламенті на початку квітня заговорили про імпічмент. З такою вимогою виступила фракція Радикальної партії Олега Ляшка. Там заявили, що у діях президента є ознаки злочину: зловживання владою, корупція, несплата податків, надання недостовірної інформації у деклараціях, які він подавав як державний чиновник. У Раді вимагали створити тимчасову слідчу комісію, яка розслідуватиме факти зловживань і корупції.

Водночас у БПП розцінили офшорний скандал як політичний. Пояснили, що "офшор" означає будь-яку неукраїнську юрисдикцію підприємства: "Так працюють абсолютно всі великі компанії в світі".

Сам Порошенко у Twitter заявив: "Ставши президентом, я відійшов від управління активами, доручивши цю справу відповідним консалтинговим та юридичним компаніям".

А західні ЗМІ вказали, що офшорний скандал навколо Порошенка руйнує довіру Заходу. Зокрема, видання Financial Times повідомило про можливі негативні наслідки для Порошенка через його офшори. Адже президент після Революції Гідності обіцяв викорінити корупцію й отримав величезну підтримку США.

У розслідуванні українських журналістів Порошенко, всупереч заявам, не передав свої активи у траст, однак почав реструктуризацію своїх активів Roshen. У відповіді на запитання щодо кіпрської фірми Prime Asset Partners Limited (BVI), яку Порошенко заснував у серпні 2014 року, з'ясувалося, що офшорна фірма була не одна. Восени 2014 року Prime Asset Partners Limited заснувала на Кіпрі компанію CEE Confectionery Investments Limited, яка у свою чергу заснувала в Нідерландах компанію Roshen Europe BV.

ЗМІ вказали: компанія була заснована під час корпоративної реструктуризації, яка мала стати підготовкою для подальшого продажу групи Roshen. Проте після заснування вона не здійснювала жодної діяльності, крім створення офшорів, сказано у розслідуванні.

На прес-конференції у червні президент ще раз заперечив офшорний скандал. "Компанію не могли використовувати ні для мінімізації, ні для іншої мети. Її створено з однією метою - передати активи президента Порошенка у сліпий траст. Щоб відділити владу від бізнесу", - розповів він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Топ-9 жінок незалежної української політики

Нагадаємо, у січні 2016 року Петро Порошенко заявив, що передав свою частку "Рошен" у незалежний "сліпий" траст під управлінням іноземного банку.

×